ТЕНІОЗ

Теніоз (taeniosis) — гельмінтоз з хронічним перебігом, який викликається паразитуванням у кишках людини статевозрілого свинячого (озброєного) ціп'яка (Таеnia solium).

Етіологія. Довжина гельмінта досягає 1,5-2 м. Сколекс діаметром від 0,6 до 2 мм має 4 присоски і озброєний подвійним вінчиком з 22-32 гачків.

Стробіла паразита містить до 1000 члеників. У дорослих члениках знаходиться матка, заповнена яйцями, в яких містяться сформовані інвазійні зародки. Членики тонкі, ніжні, не мають здатності самостійно рухатись. Гермафродитні членики, на відміну від бичачого ціп'яка, мають яєчник з третьою додатковою долькою. Зрілі членики містять матку з боковими відгалуженнями в кількості від 6 до 12 пар. В кожному членику міститься від 30 до 50 000 яєць. Яйця свинячого ціп'яка морфологічно не відрізняються від яєць бичачого ціп'яка (мал. 1).

Мал. 1. Яйце ціп`яка при мікроскопії.

Кінцевим хазяїном паразита є людина, проміжним — свиня, факультативними проміжними хазяями можуть бути дика свиня, собака, кіт, мавпа, людина. Статевозрілий гельмінт паразитує в тонкій кишці людини. Зрілі членики, після відокремлення від стробіли, пасивно виділяються назовні з калом хворого. Яйця, які знаходяться в члениках, не потребують для свого розвитку попадання у зовнішнє середовище. Після виділення з фекаліями членики руйнуються, з них звільняються яйця, що містять сформовану личинку (онкосферу).

Зараження фінозом свиней або інших проміжних хазяїв відбувається тоді, коли вони поїдають фекалії, які містять онкосфери гельмінта. В організмі проміжного хазяїна з яєць виходять зародки, які з допомогою гачків проникають у кровоносні судини кишкової стінки і з кров'ю розносяться в різні органи. Осідають личинки переважно в міжм'язовій сполучній тканині і через 2- З міс перетворюються в пухирцевидні фіни (цистицерки).

Людина заражається теніозом при поїданні фінозної свинини. Через 2-3 міс після зараження у калі людини з'являються членики свинячого ціп'яка.

Епідеміологія. Теніоз розповсюджений в країнах з розвинутим свинарством, зокрема, в Латинській Америці, Індії, Північному Китаї, Африці, Європі. В СНД теніоз розповсюджений переважно в Білорусі, Україні, Казахстані, в районах інтенсивного розвитку свинарства. Єдиним джерелом інвазії є хвора на теніоз людина. Виділені членики свинячого ціп'яка не мають активних рухів і в основній своїй масі залишаються у фекаліях.

Зараженню фінозом свиней допомагає властива їм копрофагія. В зв'язку з цим інтенсивні осередки теніозу спостерігаються в районах, в яких розповсюджене бродяжництво свиней, що створює сприятливі умови для пожирання ними фекалій людини, особливо при відсутності упорядкованих вбиралень.

При поїданні разом з фекаліями онкосфер свинячого ціп'яка свині заражаються фінозом інтенсивніше в порівнянні з великою рогатою худобою, яка проковтує значно меншу кількість онкосфер бичачого ціп'яка разом з травою або іншою рослинною їжею і водою. В зв'язку з цим у людини частіше спостерігається множинна інвазія свинячим ціп'яком після споживання свинини, ніж це буває при розвитку теніаринхозу після вживання фінозної яловичини.

Тривалість життя цистицерків в організмі свині складає кілька років. Статевозрілий свинячий ціп'як перебуває в організмі людини декілька десятків років.

Патогенез і клініка. В ранній стадії спостерігаються загальноалергічні явища, обумовлені сенсибілізацією організму метаболітами гельмінтів (мал. 2). У подальшому переважають механічні, нервово-рефлекторні і алерго-токсичні дії глистів. Захворювання може перебігати безсимптомно, і єдиною вказівкою на гельмінтоз є наявність у калі члеників, які виділяються без суб'єктивних порушень. Деякі хворі скаржаться на нестійкість функції кишок, нудоту, блювання, біль у животі, головний біль, запаморочення, короткочасну непритомність. Зміни з боку крові мало характерні, у деяких хворих відмічаються еозинофілія і гіпохромна анемія.

Мал. 2. Вигляд хворого на теніоз.

Діагностика. При теніозі використовують ті ж методи лабораторної діагностики, що й у випадку теніаринхозу. Вирішальне значення при диференціації цих теніїдозів має мікроскопічне дослідження члеників, що дає змогу визначити число бокових відгалужень матки.

Лікування проводиться з особливою обережністю в умовах стаціонару, щоб не допустити розвитку цистицеркозу. Для цього застосовують гарбузове насіння і екстракт чоловічої папороті. Лікування екстрактом чоловічої папороті і насінням гарбуза проводять, як і при теніаринхозі. Однак дозу чоловічої папороті зменшують до 3—4 г (для дорослого). В процесі лікування треба не допустити виникнення блювання, тому попередньо дають протиблювотні засоби, тепло на надчеревну ділянку, а після лікування — сольові проносні. Якщо під час лікування почалося блювання, то необхідно терміново дати сольове проносне для усунення члеників і онкосфер з кишок. Призначати препарати фенасалу не можна, бо вони сприяють руйнуванню стробіли і звільненню онкосфер.

Профілактика. Проводять ті ж заходи, що й при теніаринхозі. Особливу увагу приділяють недопущенню бродяжництва свиней, забезпеченню населених пунктів і тваринницьких ферм упорядкованими вбиральнями. Здійснюють ретельну ветеринарно-санітарну експертизу м'яса на наявність фін.

Уражені фінозом свинячі туші піддають знезараженню. Проводиться їх заморожування до -10 °С з наступною витримкою при -12 °С протягом 10 діб. Знешкодження проварюванням проводиться за способом аналогічної обробки яловичини.