Вигодовування дітей першого року життя. Природне, штучне та змішане вигодовування.

ПРИРОДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ

Харчування дитини на першому році життя називається «вигодовування» Вигодовування забезпечує адаптацію малюка до зовнішнього світу і визначає ріст і розвиток дитячого організму.

Існує 3 основних види вигодовування:

- природне=натуральне=грудне;

— штучне; .

— змішане.

Звідси випливає основна вимога до раціонального харчування — кількість і якість прийнятої їжі повинні відповідати потребам організму.

Основні принципи раціонального вигодовування дітей першого року життя

Принципи природного вигодовування

-вищої нервової регуляції харчування;

-збалансованість харчування (або кореляції харчових речовин)

-вікова адекватність;

-оптимальність;

-поступовість;

-індивідуальність;

-повноцінністьякостіхарчовихпродуктів;

Предзабезпечення (спрямований на жінку, що має намір мати дитину і вагітну).

 

Природним називається таке вигодовування, коли дитина на першому році життя отримує тільки материнське молоко. Проте, якщо до введення прикорму, молоко складає не менше 4/5 від загального об'єму прийнятої їжі або дитина отримує донорське молоко, вигодовування теж називається природним.

Грудне вигодовування забезпечується молочними залозами матері при їх нормальному функціонуванні. Грудні залози починають розвиватися у дівчаток в старшому шкільному віці, остаточно формуються під час вагітності.

Правила природного вигодовування

1. Перед кожним годуванням необхідно помити молочну залозу (за сучасними правилами при частому — за показами вигодовуванні це робиться не кожного разу).

2. При задовільному стані матері на другий день після пологів вигодовування проводиться в її спокійному, впевненому стані, в зручному, розслабленому сидячому (можна лежачому) положенні. Тіло дитини необхідно притиснути до тіла матері, обличчя направити до материнських грудей. Підтримані знизу голова і тіло малюка повинні бути в одній площині. Мати в цей час повинна ласкаво дивитися на малюка, любуватися ним.

3. При кожному вигодовуванні дитина прикладається тільки до однієї молочної залози, чередуючи їх.

4. Спочатку потрібно зцідити декілька струмин молока, потім прикласти дитину до грудей. Малюк повинен добре захопити ротом не тільки сосок, але і велику частину ареоли, щільно доторкнувшись до грудей підборіддям. Рот при цьому повинен бути добре відкритий, а нижня губа вивернута назовні.

Порушення таких правил прикладання до грудей викликає біль, потім порушується цілісність соска, і на ньому з'являються тріщини. В результаті цього годування буде дуже болючим, не в повному об'ємі. Виникаюча при цьому затримка молока в молочній залозі (лактостаз) зменшує подальшу секрецію і сприяє розвитку гіпогалактії.

5. Після годування на 1-2 місяці життя дитини необхідно зціджувати з грудей молоко, яке залишилося (затримка молока в залозі гальмує процес лактації). Надалі, як правило, стабілізується утворення потрібної кількості грудного молока, і зціджування не проводиться.

6. З метою додаткової профілактики утворення на соску тріщин необхідно після годування витерти молочну залозу чистою тонкою пелюшкою.

7. Тривалість годування приблизно 20-30 хв. Проте, за сучасними поглядами, не існує точного часу разового вигодовування дитини. Різні діти смокчуть груди з дещо різною частотою протягом дня і з різною тривалістю одного годування. Так звані «ліниві смоктуни» довго смокчуть, «прудкі смоктуни» швидко наїдаються. Не можна віднімати малюка від грудей, якщо він ще смокче. По-перше, він повинен задовольнити свої «апетитні» потреби, та, по-друге, молоко значно відрізняється за своїм складом на початку і наприкінці годування.

8. Якщо з якоїсь причини дитина не смокче груди, необхідно зцідити грудне молоко для того, щоб продовжувалась його секреція надалі.

9.При необхідності, для з'ясування ступеня лактації, дитині призначається контрольне зважування. З цією метою на терезах визначається фактична маса тіла дитини до годування і після нього. Дитину не переодягати, навіть якщо вона оправилася або було сечовиділення.

Різниця між отриманими цифрами вказує на кількість молока, прийнятого малюком за одне вигодовування. Проводиться це 3-4 рази на день. Розрахувавши між отриманими цифрами середній показник і помноживши його на кількість годувань протягом доби, ми дізнаємося про загальний об'єм молока, що дитина висмоктує за 24 години.

Семіотика порушень лактації

Лактаційний криз. Приблизно у 2/3 матерів, діти яких знаходяться на природному вигодовуванні, на 2-му місяці життя малюка виникає тимчасове зменшення кількості молока. Матір'ю-годувальницею при цьому не відчувається в грудях «приплив» молока (вони не тугі, а м'які). Це фізіологічне явище називається лактаційним кризом. Він обумовлений фізіологічними післяпологовими гормональними змінами у матері в цей період або її значною втомою. У деяких матерів-годувальниць такий лактаційний криз може виникати декілька разів.

Лактація необхідної кількості молока відновлюється (тобто наступає релактація) при своєчасній вірній тактиці, основними моментами якої є: збільшити частоту годувань, під час кожного одного годування прикласти малюка до обох грудей, для стимуляції секреції пролактину обов'язково годувати дитину в нічний час, не давати дитині пустушку і не давати смоктати через соску, надати матері фізичний і психологічний спокій, зробити масаж, і рекомендувати їй більш різноманітне харчування.

Голодний криз — це також короткочасне зменшення кількості молока у матері-годувальниці на 3,7 і 12 місяцях лактації. Обумовлений годувальний криз збільшенням «вимоги» дитини щодо молока у зв'язку зі значним її ростом в період вказаних місяців життя. Голодний криз — явище теж фізіологічне.

Тактика стимуляції лактації аналогічна описаним вище заходам при лактаційному кризі.

Режим годування дитини

Після нормальних пологів немовля вперше прикладається до гру­дей ще в пологовому залі.

Протягом 1-2 місяців дитина звичайно отримує їжу через 3 години, тобто годують 7 разів на добу: 6.00, 9.00, 12.00, 15.00, 18.00, 21.00124.00. Після цього триває нічна перерва — 6 годин. Деякі малята прокидаються вночі з плачем — мама при цьому індивідуально вирішує, чи потрібно годувати новонародженого в нічний час. Поступово малюк буде турбувати вночі все рідше і на 2-3 місяці прокидатися перестане.

Чи потрібно годувати дитину суворо за годинами? В неонатальному періоді умовні рефлекси тільки починають формуватися, і один з найперших — рефлекс на годування. Якщо підійшла точна година прийому їжі, а дитина ще спить — не варто її турбувати. Через короткий термін малюк прокинеться і своїм плачем «зажадає» його погодувати. У випадку передчасного занепокоєння дитини можна припустити, що при попередньому годуванні малюк не з'їв необхідної кількості молока, і його плачем цілком обгрунтоване почуття голоду. Тобто, пора прикладати до грудей.

Такий режим вигодовування називається вільним. Саме таке правило, коли малюк смокче груди так-часто і так довго скільки він хоче вважається найбільш раціональним на перших місяцях життя дитини.

Число годувань може бути 8-12 разів протягом доби (за останніми даними американських вчених — до 18 разів на добу).

Надалі, поступово в міру встановлення лактації у матері, формування умовних рефлексів у дитини, часте годування переростає в більш регулярний режим і не є складним. Звичайно, припустимі коливання між часом прийому їжі за режимом і незапланованим більш пізнім або раннім годуванням не повинні перевищувати 1 годину. Приблизно до кінця другого - на третьому місяцях життя малюк починає отримувати грудне молоко через 3,5 години, тобто 6 разів на добу: 6.00, 9.30, 13.00, 16.30, 20.00 і 23.30. Нічна перерва — 6,5 годин.

З 4-місячного віку, і до кінця І року життя інтервал між годуваннями збільшується до 4_годин і дитина приймає їжу 5_раз_на добу:: 6.00, 10.00, 14.00, 18.00 і 22.00. Нічна перерва — 8 годин.

Розрахунок необхідного об'єму їжі, що приймається

При грудному вигодовуванні дитина звичайно сама регулює необхідну кількість їжі.

Для орієнтовного розрахунку необхідного об'єму грудного молока дитині у віці 7-10 днів можна скористатися декількома способами.

1 . Формула ТУРА (вітчизняний педіатр XX століття):

V = п х 70 (маса тіла новонародженого менше З 200 г) або п х 80 (маса тіла новонародженого більше 3 200 г),

де V — добовий об'єм їжі, п — вік дитини в днях.

Приклад: маса тіла дитини при народженні 3 000г, їй 4 дні, У-4х 70 = 280 мл, розділивши цей об'єм на число годувань 280 мл : 7 = 40 мл — отримуємо об'єм молока на одне годування.

2. Формула ЗАЙЦЕВОЇ (вітчизняний педіатр XX століття) застосовується до 8 дня життя:

V = 2% маси тіла при народженні х п

(позначення ті ж).

Приклад: маса тіла дитини при народженні 3 500 г, їй 6 днів, V - (2% від 3 500) хб= 70x6 = 420 мл це добовий об 'єм їжі, на одне годування необхідно 420: 7 = 60 мл молока.

3. Об'єм молока на одне вигодовування в середньому = 10 х п (позначення те ж).

Приклад: малюку 2 дні, за одне годування він повинен отримати 10x2 = 20 мл молока.

4. Розрахунок об'єму молока (в мл) на 1 готування, виходячи з функціональної місткості шлунка:

З мл х п х масу тіла (кг)

(позначення те ж)

Приклад: дитині 5 днів, маса тіла 3 300 г. За одне вигодовування ди­тина повинна отримати: 3 х 5 X 3,3 — 50 мл.

Для розрахунку добового об'єму їжі дитині старшого віку існують такі методи.

1. Об'ємний метоп Гейбнера і Черні (німецькі педіатри ХІХ-ХХ століття)

При нормальній масі тіла (відсутність гіпо-, паратрофії) всі показники розраховуються на фактичну масу тіла дитини.

2. Більш точним засобом розрахунку добового об'єму молока, особливо у випадку паратрофії, гіпотрофії, недоношеності, є калорійний метод Маслова (вітчизняний педіатр XX століття):

А × В ×1000/С

де : А — вікові потреби в ккал/кг м.т. (табл. 9); В — фактична маса тіла дитини (кг); С — калорійність 1 л жіночого молока

Введення прикорму

Прикорм — це поступова заміна материнського молока приготовленою їжею. На час введення прикорму ферментна система кишків-ника дитини вже достатньо зріла для того, щоб повноцінно переварити і всмоктати всю додаткову, крім молока, їжу.

Необхідність прикорму обгрунтована наступним:

— поступово кількість молока в матері зменшується;

— в грудному молоці достатня для нормального розвитку дитини кількість білків, жирів, вуглеводів є тільки до 6 місяців малюка;

- в продуктах рослинного походження є мінеральні речовини, потреба в яких до кінця першого півріччя збільшується;

— для правильного функціонування шлунково-кишкового тракту потрібна клітковина, якої немає в материнському молоці;

- жування під час прикорму — один з чинників правильного розвитку апарату мовлення;

— завдяки прикорму дитина поступово привчається до приготов­леної їжі і відвикає від материнського молока.

І прикорм вводиться звичайно в 6 місяців

Більшість дітей перший прикорм отримують у вигляді овочевого пюре.

У випадках, коли дитина погано набирає масу тіла або у неї нестійкі випорожнення (схильність до диспептичних розладів) доцільно починати введення прикорму зі злакової молочної каші.

Загальні правила введення прикорму:

на другому годуванні, тобто о 10 годині, дається перший прикорм;

Тільки одне годування протягом доби замінюється приготовленою їжею, інші 4 рази малюк отримує материнське молоко;

- перший раз приготовлена їжа дається перед годуванням грудьми, при цьому потрібно дати невелику кількість суміші — 15-20 мл, після чого догодувати малюка материнським молоком; потім протягом доби варто спостерігати за тим, як дитина відреагувала на нову їжу, які у неї випорожнення, стан шкірних покривів (пригадайте ексудативно-катаральний діатез);

при відсутності порушень, на другий день можна дати малюку 50 мл прикорму і догодувати грудним молоком;

на третій день малюк отримує 70-80 мл приготовленої їжі і необхідний, але ще менший, об'єм материнського молока; і так далі щоденно потрібно збільшувати об'єм прикорму і зменшувати кількість молока; протягом 1-2 тижнів одне годування цілком замінюється першим прикормом:

— прикорм потрібно давати ложечкою, а не через соску, так як дитина, легко посмоктавши їжу з пляшечки, може відмовитись від материнських грудей, смоктання яких потребує більш значних зусиль;

— приготовлена їжа повинна бути гомогенною;

— за консистенцією поступово їжу рідку (потрібно замінити густою, яка привчає дитину до жування;

— в цілому, повне введення першого прикорму займає один місяць.

При дачі першого прикорму у вигляді овочевого пюре перший раз страва звичайно готується з картоплі (вариться на воді, краще на овочевому відварі —для готування гомогенної маси можна додати трохи кип'яченого коров'ячого молока). Як уже розглянуто, на звикання до першого прикорму іде 1-2 тижні.

Потім мама поступово через 3-5 днів додає по картоплі по одному виду інших овочів — моркву, капусту, кабачки, гарбуз, буряк.

На 6 місяці в пюре поступово вводиться рослинна, на 6-7 місяці - вершкова олія.

При введенні І прикорму у вигляді молочної каші найбільш раціо­нальними вважаються такі злаки: рис, гречка (англ.buckwheat), куку­рудза (maize).

Увага! На підставі досліджень останніх років вважається, що у ча­сто застосовуваних раніше манній і вівсяній (англ.oatmeal) крупах є значна кількість білків глютену і гліадину, які сприяють виникнен­ню у дитини синдрому мальабсорбції (целіакії). Тому, манну і вівсяну кашу малюку раннього віку краще не давати.

Крім дотримання зазначених загальних методів введення першого прикорму, необхідно виконувати наступні правила готування і посту­пової зміни складу каші:

— протягом першого тижня дитина отримує 5% кашу, зварену на половинному молоці, тобто половина рідини — це молоко, а друга половина — це вода; або, ще краще, овочевий відвар;

- потім, на другому-четвертому тижнях 5 % каша поступово замі­нюється на 8-10 % кашу (на половинному молоці); після чого 10 % каша вариться на незбираному молоці і до неї добавляється 3% вершкової олії і 5% цукру;

- в цілому на звикання дитини до одного виду злаку теж іде 1 мі­сяць.

В даний час зручними є сухі інстантні каші, для приготування яких потрібно тільки змішати сухий порошок з теплою кип'яченою водою і перемішати (динаміка зміни процентного складу каші така ж). Пере­вагою цих продуктів є гарантований склад, безпека інфікування, а та­кож збагачення основними вітамінами, кальцієм і залізом.

ІІ прикорм вводиться в 7 місяців, це може бути або каша крупяна, або овочеве п’юре, залежно від того, що вводили першим прикормом

Увага! Введення борошняних виробів, м'ясної страви не збільшує загальну кількість II прикорму. Вона, як і раніше, повинна складати 200 г. Тому кількість супу-пюре зменшується.

Одночасно, при розширенні II прикорму варто поступово привчи­ти дитину до інших злаків — гречаної, кукурудзяної, потім до манної і вівсяної каші.

Введення прикормів закінчено. Так як у матері молока виділяється все менше і менше, то звичайно з 10-11 місяця перше, а під кінець року останнє годування замінюються цільним коров'ячим молоком, можна з печивом, булкою.

Проте (Увага!!!), якщо у матері є молоко, і вона не працює, або ро­бочий час у неї короткий, то найбільш ідеальним для нормального розвитку дитини вважається годувати її грудним молоком, хоча б 1-2 рази на день, і після першого року життя (доти, поки у матері буде молоко).

Додаткові харчові добавки

Думка педіатрів про дачу соків і інших харчових добавок (вода, яєч­ний жовток, печінка, сир) останнім часом значно змінилася. На підставі глибоких наукових досліджень вчених різних країн світу доведено, що рекомендований раніше час дачі води (з перших днів життя), соків (на першому місяці життя) і інших харчових добавок (на 3-4 місяцях жит­тя) не виправдав (англ. justification) себе. Це призводить до таких не­гативних наслідків;

- у 40% випадків виникають алергічні реакції;

- у 30% грудних дітей розвивається дисбактеріоз і погано пере­травлюється їжа;

- знижується активність смоктання грудей, що погіршує інтен­сивність лактації у матері.

Ризик порушення здоров'я дітей при цьому вищий, ніж (англ.than) ефективність забезпечення дитини вітамінами з харчовими добавками.

Таким чином, дитина, що знаходиться на грудному вигодовуванні, до 6 місяців може цілком обійтися без яких-небудь харчових доба­вок. Сучасні дані про дачу добавок наступні:

Введення соків і пюре. Фруктові та овочеві соки, як джерела віта­мінів, мінеральних речовин, мікроелементів, показані дитині з метою:

- профілактики гіповітамінозу, рахіту й анемії;

- позитивного впливу на секреторну і моторну функції органів травлення;

- сприятливої дії на мікрофлору кишечника. Особливо це сто­сується водорозчинних вітамінів С, В і Р, які є в фруктах. Морквяний сік багатий каротином — провітаміном вітаміну А.

Правила застосування соків:

дитина вперше отримує сік в 6 місяців; так як дитину необхідно дуже обережно привчати до першого, цілком нового для неї, продукту, то прийом соку починається з декіль­кох крапель на день. При нормальній реакції дитини кількість кра­пель поступово збільшується, досягаючи 5 мл, 10мл; і до кінця 7 міся­ців дитина за день приймає 40 мл соку; подальший помісячний об'єм; максимальний об'єм соку до кінця 1 року — 100 мл;

- коли добова кількість соку невелика, дитина може прийняти його за 1 раз, надалі — протягом 2-3 разів за день;

- соки краще готувати в чистому вигляді перед вживанням (ви­давлювання фруктів, овочів);

— на території Європи починають з яблучного соку. Після цього дають вишневий, смородиновий (англ.black currant), морквяний, сли­вовий (англ.plum), абрикосовий (англ. apricot), журавлинний (англ.cranberry), гранатовий (англ. pome/granate) соки, настій шипшини (англ.eglantine), лимонний, буряковий (англ.red-beet), ка­пустяний соки, забороненим є виноградний (англ.vine) сік, який посилює в кишечнику процес бродіння;

— соки потрібно давати відразу або через 1—1,5 години після їжі — в їхньому складі є цукор, що може знизити апетит;

- не рекомендується одночасно давати змішані соки з різних фруктів і овочів, так як речовини в одному з них можуть руйнувати вітаміни в іншому;

- введення соку починається з одного виду фруктів, так як у ви­падку алергічної реакції можна буде встановити її генез; на звикання іде не менше 1, іноді 2-3 місяці;

— потім поступово вводяться інші фруктові соки; після звикання, протягом дня краще давати різні соки;

— при відсутності свіжих фруктів і овочів можна використовувати консервовані соки;

при схильності дитини до запору краще давати морквяний, апель­синовий, капустяний, буряковий, сливовий соки;

при схильності до проносів рекомендуються вишневий, гранатовий, смородиновий, лимонний соки;

— малиновий (англ. газрЬеггіез), полуничний (англ. зІгашЬеггу), то­матний соки — вони червоного кольору, цитрусові (апельсиновий, ман­дариновий) і інші екзотичні (манго, гуава, папайя) соки у дітей Євро­пи часто є алергенами. Тому на другому півріччі їхнє застосування можливе, проте, з ура­хуванням індивідуальної чутливості малюка.

Через 2-4 тижні після введення соку дитині необхідно ввести фрук­тове пюре. Звичайно починають з яблучного. Привчивши до нього, готують пюре з інших фруктів.

Поступово кількість пюре збільшується з 1/2-1 чайної ложки до 30-50 г на першому півріччі і до 100 г на кінець І року .

Увага! Обєм соку не відноситься до необхідного добового об'гму їжі

Отримане малюком пюре зменшує об'єм іншої разової (в тому числі і іншої загальної добової) порції їжі на відповідну кількість

З 6-7 місяців дитині, особливо з метою профілактики рахіту, раціо­нально ввести варену печінку, приготовлену у вигляді фаршу та отри­мувану одночасно з овочевим прикормом 2-3 рази на тиждень. Денна доза поступово збільшується з 5 до 30 г.

М'який сир, як джерело білків, дитина отримує з 6,5-7 місяців. Денна доза поступово зростає з 10 г до 50 г (наприкінці 1 року життя). Приймається сир перед годуванням грудьми 3-4 рази на тиж­день.

Яєчний жовток вперше дається малюку в 7 місяців разом з продук­тами прикорму, через день. Він є джерелом водорозчинних вітамінів, жиророзчинних А і В, кальцію (що особливо ефективно для профі­лактики рахіту), заліза. Доза поступово збільшується з 1/5 до 1/2 час­тини.

Яєчний жовток протипоказаний дітям з ексудативно-катаральним: діатезом, а також у випадку алергічної реакції на жпвтпк.

Вода, Думка педіатрів про необхідність прийому дитиною води, як і інших харчових добавок (при природному вигодовуванні), останнім часом особливо змінилася. ВООЗ і ЮНІСЕФ рекомендують винятко­во грудне годування немовлят, починаючи з народження аж до 6 місяців. Доведено, що молоко здорової матері являє собою дійсно повноцінну їжу і компенсує всі потреби дитини, в тому числі рідини. Безводна дієта запобігає ризику інфекції і недоїдання (прийнята вода заповнює частково шлунок і зменшує апетит), а також забезпечує оп­тимальне зростання і нормальний розвиток дитини.

Проте варто відмітити, що в деяких випадках (підвищене потови­ділення при рахіті, висока температура навколишнього середовища — зовнішніми ознаками є суха шкіра і запале велике тім'ячко) лікар по­винен індивідуально порадити давати дитині ложечкою кип'ячену та остуджену до кімнатної температури воду без цукру — 50-200 мл (мож­на додати краплі лимонного соку).

Корекція вигодовування

Корекція вигодовування — це необхідна зміна якісного складу про­дуктів при невідповідності між потребами дитини в білках, жирах і вуглеводах і кількістю одержуваних інгредієнтів в лобовому об'ємі.

Такий розрахунок їжі набуває особливе значення на першому півріччі у дітей, схильних до гіпотрофії або паратрофії, а також при неповноцінному материнському молоці.

При недокормі білками вигодовування коригується м'яким сиром.

Якщо в продуктах бракує жиру» застосовується вершкове масло, соняшникова олія, риб'ячий жир. Можна використовувати сир 9%, 20% жирності, проте не упустити, що при цьому одночасно збільшується кількість білків. Сир є ідеальним коригувальним продуктом при дефі­циті білків і жирів.

Для корекції вуглевопів застосовується 100% цукровий сироп. Спосіб приготування: розчинити 100 г цукру в 50 мл води, кип'ятити на мало­му вогні 10 хв., весь час помішуючи; долити гарячої кип'яченої води до 100 мл і знову довести до кипіння; отриманий 1 мл сиропу містить приблизно 1 г цукру.

Увага:

1) оскільки в неонатальному періоді відбувається адаптація ди­тини до материнського молока, маса тіла після фізіологічної втрати може відновитися лише через 2-3 тижні, то при нормальній кількості молока на першому місяці життя лікар тільки стежить за фізичним розвитком і вигодовуванням дитини, а корекція при необхідності про­водиться з 3-4 місяця життя;

2) після розрахунку корекції загальна кількість їжі, в тому числі призначувана з метою корекції, не повинна перевищити необхідний добовий об'єм більш ніж на 50 мл;

3) продукти, призначені з метою корекції, малюк повинен отри­мувати до годування грудьми; в залежності від кількості 1-3 рази на день; максимальний об'єм на 1 раз — 10-15 г.

Причиною перегодовування можуть бути:

— невчасне раннє введення поживних речовин (наприклад," м'яс­ний фарш в 5 місяців);

- або значне збільшення об'єму продуктів (наприклад, добавка в овочеве пюре або кашу ЗО г вершкового масла дитині 6 місяців, прийом 100 мл яблучного соку в 3 місяці та ін.). В такому випадку необхідно їх відмінити або зменшити прийнятий об'єм.

Оцінка позитивної ефективності вигодовування (при всіх видах)

1. Нормальне збільшення маси тіла, а також інших показників фізич­ного розвитку дитини.

2. Задовільний нервово-психічний розвиток малюка.

3. Нормальні показники аналізів крові, головним з яких в даному випадку є кількість гемоглобіну.

4. Дитина практично не повинна хворіти, а якщо гостра патологія і проявиться (ГРВІ, бронхіт), то перебіг захворювання неважкий.

Потреби в інгредієнтах і режим харчування матері-годувальниці

Вже в другій половині вагітності у жінки повинен утворитися пев­ний жировий запас, як джерело енергії не тільки на пологи, але і на період вигодовування дитини. Тому потреби майбутньої матері в хар­чових інгредієнтах збільшаться як під час вагітності, так і під час лак­тації (у зв'язку з необхідністю постійного утворення молока).

Порушення харчування матері-годувальниці можуть призвести до:

— зменшення лактації;

— порушення складу грудного молока;

- розвитку анемії у матері і дитини;

— затримки фізичного та інших видів розвитку малюка.

Потреби жінки дещо залежать від того, чи займається вона фізич­ною працею або вона зниженої вгодованості (тут потреби вище), або, навпаки, жінка важкою працею не займається, фізично здорова, нор­мальної вгодованості (тут потреби незначно збільшені). В середньому матір, яка годує дитину, протягом доби повинна отримати:

— з метою забезпечення білками і незамінними амінокислотамим!ясо і риба — відппдшнп пп 120 г і 100 г, яйце— 1 шт, кисломолочні продукти 200 мл, молоко — 600 мл, сир і твердий сир120 г (4:1), і—квасоля (англ. Ьагісос), соя (англ. зоу-Ьеап), горох (англ. реа);

— як джерело поліненасичених жирних кислот і вітаміну А соняшникова, кукурудзяна, соєва олія— ЗО г;

— як поповнення жирів масло вершкове —15г, сметана — ЗО г;

- як джерела інших вітамінів, мінеральних речовин і мікроеле­ментів: овочі700 г (картопля і різноманітні овочі відповідно 200 г і 500 г), зелень (петрушка /англ. рагзіеу/, кріп /англ. Геппеї/, салат /англ. ІеШІсе/)—добавка до страв, фрукти300 г, хдШ — 250 г, здоба — 100 г, різноманітні крупи і макаронні вироби60 г, цукор, мед, варення -60 г, горіхи — 20 г.

Необхідно обмежити кількість солі — не більше 6-8 г за добу. Варто готувати страви у відвареному або тушкованому вигляді (не рекомендується продукти обсмажувати).

Загальна добова кількість рідини (вода, молоко, чай, сік, суп тощо) — не більше 2 л (сік фруктовий, ягідний — 200 мл).

Нераціональними в харчуванні матері, яка годує дитину, є: кава, міцний чай, у великій кількості шоколад. З обережністю, не забуваю­чи про можливу алергічну дію у жителів європейської території, цит­русові фрукти.

Забороненим (!!!) є прийом спиртних напоїв.

Загальна добова калорійність їжі матері, яка годує малюка — 3000-3500 ккал.

Режим харчування

Великими порціями, частіше звичайного5-6 разів на добу,

Принципи штучного вигодовування:

ретельне і точне виконання техніки приготування сумішей;

перехід дитини на штучне вигодовування не повинен бути занадто швидким;

режим харчування залишається вільним ( у дітей до введення прикорму 6-7 разів на добу, після введення прикорму – 5 разів на добу);

прикорм слід давати з ложечки;

введення прикорму дітям, які знаходяться на штучному вигодовуванні високоадаптованими сумішами, не відрізняється від аналогічних в дітей на грудному вигодовуванні.

Розрахунки приблизного обєму їжі в дітей перших 10 днів життя:

70 або 80 х n, де n- день життя новонародженого (формула Фінкельштейна);

2% маси тіла при народженні х n, де

n- день життя дитини (формула Зайцевої);

Розрахунки обєму їжі для дітей старших 10 днів:

Калорійний метод:

Фізіологічна потреба дитини в енергії в 1 півріччі складає 115 ккал/кг маси тіла на добу; в 2 півріччі – 110 ккал/кг маси тіла на добу. При цьому орієнтовна енергетична цінність більшості адаптованих молочних сумішей складає 670-680 ккал/л.

Обємний метод:

В дитини від 10 днів до 2-х міс – 1/5 маси тіла;

Від 2 до 4 міс – 1/6 маси тіла;

Від 4 до 6 міс – 1/7 маси тіла;

Від 6 міс до року – 1/8-1/9 маси тіла .

Гарантійне молоко- це коровяче молоко, яке відповідає наступним вимогам:

містить не менше 35 г/л жиру, 40-45 г/л цукру;

має кислотність не більше 20 градусів по Тернеру;

дає не менше 85 г/л сухого залишку;

не містить хвороботворних і гнильних мікроорганізмів;

загальна кількість бактерій не перевищує 50 000 в 1 мл;

титр кишкової палички 1:10;

застосовується для приготування дитячих молочних сумішей.

Правила штучного вигодовування

При штучному вигодовуванні їжа затримується в шлунку довше, ніж грудне молоко. Тому дитина швидко переводиться на 6-, а пізніше на 5-разове

харчування. Часта зміна сумішей не бажана, вона може призвести до зриву. При виборі суміші необхідно враховувати вік дитини, індивідуальні особливості організму, характеристику суміші і матеріальний стан сім’ї. При негативній реакції на суміш протягом 4-6 днів потрібна заміна харчування. Прикорми вводиться в тій самій послідовності, що і при природному вигодовуванні.

Рекомендується годувати дитину з спеціальної кружки або з ложечки. Однак, якщо дитина вигодовується з пляшечки, для запобігання надходженню повітря в

шлунок, дірочка в сосці має бути маленькою, а пляшку тримати більш вертикально, щоб шийка її була заповнена молоком. Велике значення має стерилізація пляшки, соски, якість приготовленої їжі. Обов’язковою умовою є куштування їжі перед годуванням дитини.

Критерії оцінки ефективності штучного вигодовування:

*фізіологічне наростання маси тіла, зросту дитини, окружності голови та грудної клітки;

*нормальний психомоторний розвиток дитини;

*відсутність порушень функцій шлунково-кишкового каналу та

інших органів і систем;

*фізіологічний стан імунної системи і факторів неспецифічного захисту.

Класифікація штучних сумішей:

Неадаптовані: солодкі і кислі – 2, 3,4.

Адаптовані: високоадаптовані (спеціальні), адаптовані (базисні), наступні (частково адаптовані).Лікувальні: з пре- і пробіотиками, антирефлюксні, для маловагових дітей, для лікування анемій, антиалергічні.

Всі адаптовані молочні суміші за ступенем наближення їх складу до грудного молока поділяються на три категорії: високоадаптовані (“НАН”, “Пре –

НАН”, “Нутрилон”, “Хіпп-1”, “СМА”, “Бона”, Пілтті та ін.), менш адаптовані (“Сімілак”, “Імпресс”, “Хіпп-2”, “Енфаміл” та ін.) та частково адаптовані (“Малютка”, “Малыш”, “Детолакт”, “Солнышко”, “Милазан”, “Віталакт”, “Ладунка” та ін.). Крім того, суміші поділяються на прості солодкі (“В-рис”, “В-гречка”, “В-овес”) і молочнокислі (“В-кефір”, В-ацидофільна суміш, кефір, ацидофільне молоко та ін.). Неадаптовані молочні суміші на основі незбираного або розведеного коров’ячого молока не забезпечують адекватного харчування дітей. Коров’яче молоко має вищий вміст протеїнів (у 3 рази більше) та мі-

неральних речовин (у 2,8 раза більше), ніж у жіночому молоці, володіє високою осмолярністю. Тому виникає велике навантаження на незрілі нирки, викликає метаболічний стрес, що сприяє стимуляції росту та надмірному накопиченню жиру.

 

.Неадаптовані суміші спричиняють суттєві відхилення в організмі дітей: зниження енергетичного потенціалу клітин і рівня білкового синтезу, порушення ліпідного спектра, анемізацію та порушення імунітету. Молочнокислі суміші забезпечують ріст біфідофлори (НАН кисломолочний, “АГУ-1”, “АГУ-2” кисломолочні). Ще є лікувальні суміші. Лікувальні суміші для недоно-

шених дітей: “Пре НАН”, “Пре-нутрілон”, “Фрісопре”, “Енфалак”, “Неонатал”, “Енфалак Прематуре” та ін.

До безлактозних сумішей відносять “Нутрі-соя”, “Al-110”, “Туттелі-соя”, “Бона-соя”, “Ізоміл-семілак”, “Прособі”, “Алсої” та ін. Низьколактозні суміші: ни-

зьколактозний “Нутрилон”, низьколактозна “Хумана” та “Портаген”. Для лікування дітей з муковісцидозом і діареями використовують суміші “Роболакт”,

“Альфаре”, “Пепті-юніор”, “Прегестеміл” та ін. При симптомах зригування використовують антирефлюксну суміш “Енфаміл”, “Нутрілон Омнео”, Фрісовом”.

Для дітей 2-3-го року життя призначена суміш “Енфаміл Юніор”.

При приготуванні простих молочних сумішей рекомендується використовувати розведення овочевими та фруктовими відварами, на противагу кипяченій воді, яку використовували раніше.

Переваги відварів у розведенні молока над водою:

Сприяють створенню колоїдного стану молока, тому згустки казеїну легше перетравлюються;

Деякі з них (гречаний) мають в своєму складі амінокислоти;

З відваром в організм дитини поступають полісахариди, що зменшує процеси бродіння;

Рисовий відвар має захисні властивості;

Дещо збільшується енергетична цінність суміші.

Базисні (стартові) формули - це адаптовані за всіма харчовими компонентами сухі молочні суміші, максимально наближені до грудного молока за харчовою, біологічною цінністю та осмолярністю. Вони містять всі необхідні харчові додатки (таурин, L-карнітин, лецитин тощо), які мають особливо важливе значення для розвитку дитини.

Наступні формули - це суміші, які рекомендуються дітям старше 6 міс.

Це частково адаптовані суміші, що готуються без додавання білків та молочної сироватки. Харчова та енергетична цінність цих сумішей вища, ніж базисних, крім лактози вони містять сахарозу і крохмал.

Енергетичні потреби дитини при штучному вигодовуванні:

При вигодовуванні високоадаптованими сумішами – така ж як при грудному годуванні;

При вигодовуванні адаптованими сумішами – на 5% вища, ніж при грудному вигодовуванні;

При вигодовуванні неадаптованими сумішами – на 10% вища, ніж при грудному годуванні.

Найчастіші помилки при штучному вигодовуванні:

Часта зміна суміші;

Поспішна зміна суміші при незначних змінах випорожнень дитини;

Наполегливе годування однією сумішшю навіть при відсутності достатньої прибавки у масі тіла;

Ігнорування індивідуальними особливостями травної системи дитини.

Штучне вигодовування призначають в наступних випадках:

1.     при повній відсутності молока у матері і неможливості забезпечити дитину зцідженим грудним молоком іншої жінки;
2. при важких захворюваннях матері (в інтересах її здоров’я) – активному туберкульозі, декомпенсованому пороці серця, важких формах діабету, базедовій хворобі, захворюваннях крові, при злоякісних новоутвореннях, душевних розладах, важкій формі епілепсії, сифілісі (придбаному в останні дні вагітності або після народження дитини ), правці, сибірській виразці;
3. при непереносимості дитиною материнського молока.

Проводячи штучне вигодовування, необхідно строго виконувати наступні вимоги.

1.     Порцію їжі на одне годування потрібно підігріти до температури 40 – 42 ° С і потім вилити в стерильну пляшечку (краще мірну). Підігрівати їжу можна й у склянці на водяній бані.

2.     Соски після кожного годування слід промити водою і прокип’ятити. Отвір у соску має бути невеликим, щоб порцію суміші дитина висмоктувала за 10 – 15 хв

3.     Годувати дитину треба, тримаючи її на колінах; пляшечку з сумішшю тримати в такому положенні, щоб шийка пляшки весь час була заповнена молоком. При неправильному положенні пляшки дитина заковтує багато повітря, що може бути причиною зригування і навіть блювання.

4.     Підігрівати слід лише таку кількість суміші, яка потрібна для даного годування.

При штучному вигодовуванні велике значення має правильне дозування їжі, так як і недогодовування і перегодовування можуть викликати важкі захворювання.

Потреба дитини в енергії та основних поживних речовинах при штучному вигодовуванні дещо інша, ніж при природному. Це пояснюється більш важкою засвоюваністю і витратою додаткової енергії на переробку їжі.

Для штучного вигодовування дитини використовують коров’яче молоко, рідше козяче молоко або інших тварин. Коров’яче молоко, як і молоко інших тварин, дитячий організм перетравлює і засвоює значно гірше, ніж жіноче молоко.

Білки коров’ячого молока є чужорідними для організму дитини, в той час як білки жіночого молока за складом близькі до білків його крові.

Жир коров’ячого молока також істотно відрізняється від жиру жіночого молока. Крапельки жиру в коров’ячому молоці значно більше, ніж в жіночому, що утруднює його засвоєння.

Коров’яче молоко відрізняється від жіночого і за біологічними властивостями: у ньому значно менше ферментів, та й ті руйнуються при кип’ятінні, не містить воно і імунних тіл, завдяки яким дитина несприйнятлива до ряду захворювань.

Діти, що перебувають на штучному вигодовуванні, особливо мають потребу у вітамінах.

Вітамінні препарати слід застосовувати тільки за призначенням лікаря, а у вигляді овочів і фруктів – в залежності від віку дитини. Так, дітям, які знаходяться на змішаному і штучному вигодовуванні, з 4,5 - 5 міс. дають різноманітні ягідні, фруктові та овочеві соки. З 5-5,5-місячного віку рекомендується застосовувати овочеві та фруктові пюре, у тому числі пюре зі шпинату, який багатий залізом та вітаміном С. Якщо свіжих соків і пюре немає, можна користуватися консервованими. Соки, овочеві та фруктові пюре – додаткові джерела не тільки вітамінів, але і найважливіших мінеральних речовин і мікроелементів.

При штучному вигодовуванні прикорм доцільно починати на 2 – 4 тижні раніше, ніж при природному.

Порядок введення його такою ж, як при природному вигодовуванні, тільки окремі страви та продукти, так само як і прикорм, дають на 2 – 3 тижні раніше.

Дитина, яка знаходиться на штучному вигодовуванні, позбавлена унікального контакту з матірю, який виникає в результаті сильного емоційного звязку дитини з матірю.

Обставини, при яких дитину переводять на штучне вигодовування:

1.     Медичні обставини: випадки важкого перебігу вагітності і пологів, що вимагають відновлення сил матері, прийом лікарських препаратів, що проникають у грудне молоко, інфекційні захворювання та ін.

2.     Недостатнє вироблення грудного молока (контрольні зважування показують, що малюк недостатньо додає у вазі, і спроби стимуляції лактації безуспішні).

3.     Неможливість постійного годування грудьми в ситуаціях, коли мати змушена залишати дитину під наглядом кого-небудь, а зцідженого або замороженого молока виявляється недостатньо.

При штучному вигодовуванні важливо визначити необхідний обсяг харчування дитини. Добову кількість їжі в залежності від віку дитини наведено в таблиці 1. Наприклад, якщо малюкові 1 місяць і його маса 3500 г, то добовий обсяг харчування - це 1 / 5 маси тіла, тобто 700 мл.

Розрахунок об'єму їжі для дитини, яка знаходиться на штучному вигодовування:

Щоб визначити, скільки суміші потрібно в одне годування, спочатку треба розділити добовий об'єм їжі на число годувань.

Приблизна кількість годувань протягом дня:

Перший тиждень життя - 7-10;
* 1 тиждень - 2 місяці - 7-8;
* 2-4 місяці - 6-7;
* 4-9 місяців - 5-6;
Причини штучного вигодовування немовлят.

повна відсутність у матері молока або протипоказання до природного вигодовування за медичними показами (тимчасовими чи постійними) з боку матері або дитини.

Правила та режим штучного вигодовування.

1) ретельне і точне виконання техніки приготування сумі-

шей ;

2) недопустимі перегодовування , недогодовування ;

3) об єм їжі суворо дозований ;

4) проміжки між годуваннями 3,5-4 год;

5) суміші дають стерильними і підігрітими до температури 38-

40 С ;

6) краще годувати з ложечки ;

7) при годуванні з пляшечки через соску слід забезпечити ви-

тікання молока краплями ;

дно пляшечки треба припідняти для попередження попадан-

ня в шлунок повітря .

Режім: до 4 міс. - 6 разів на добу через 3,5 години;

після 4 міс. - 5 разів на добу через 4 години

Переваги адаптованих сумішей над неадаптованими.

виготовляються з коров’ячого молока, але білок при цьому піддають технічній обробці, до них додають спеціальні жири, що містять поліненасичені жирні кислоти, вітаміни, мінеральні солі, вуглеводи. За своїм хімічним складом вони наближені до жіночого молока, але мають значні біологічні відмінності.

Переваги кислих сумішей над солодкими.

полегшення перетравлення білка, який у кислих сумішах перебуває в звурдженому стані;

активніший синтез вітамінів у порожнині кишечника;

сприяння розвитку нормальної кишкової мікрофлори;

стимуляція діяльності травного тракту.

Ситуації, при яких доводиться міняти суміш:

* Індивідуальна непереносимість суміші, що частіше виявляється алергічною реакцією;
* З досягнення віку, з якого можна переходити з першого рівня на другий (5-6 місяців); причому якщо дитина добре переносила ту чи іншу суміш, то бажано, щоб подальша суміш була з тією ж назвою;
* Необхідність введення лікувальних сумішей (при виникненні алергії, зригування і т.д.; лікувальні суміші слід вводити тільки за призначенням лікаря);
* Перехід з лікувальних сумішей на адаптовані, після усунення стану, метою корекції якого була введена, лікувальна суміш.

При штучному вигодовуванні прикорм вводять в 4,5-5 місяців, тоді як при грудному вигодовуванні це роблять пізніше - в 5-6 місяців. Це обумовлено тим, що діти, що перебувають на штучному вигодовуванні, отримують у складі замінника жіночого молока значну кількість "чужорідних" харчових речовин, що веде до відомої адаптації дитини до "чужорідного" харчування. Слід зазначити, що терміни введення прикорму вибирають індивідуально, після обговорення з педіатром, який спостерігає малюка.

Правила введення прикорму при штучному вигодовування

1. Починати введення прикорму, необхідно з невеликого кількостей, продукту, поступово збільшуючи його. У перший день прикорм дають у кількості 3-5 чайних ложок, протягом 10-12 днів доводять до повного обсягу одного годування.
2. Давати прикорм потрібно перед годуванням сумішшю, з ложечки.
3. Не можна вводити два нових продукти одночасно.
4. Страви прикорму повинні бути пюреобразні, У них не повинно бути дрібних шматочків, які можуть ви кликати затруднення при ковтанні. З віком слід переходити до більш густоъ, а пізніше - і до більш щільної їжі.
5. Після введення прикорму необхідно встановити 5-разовий режим годування.
6. Перший прикорм вводиться в одне з денних годувань, краще всього - в 10 або 14 годин.

Овочеве пюре вважається кращим для першого прикорму у здорових дітей на штучному вигодовуванні, воно більш багате вітамінами, мінеральними речовинами, пектинами, клітковиною, які необхідні для зростаючого організму. Введення прикорму необхідно починати з одного виду овочів: кабачків, гарбуза, кольорової капусти, броколі, зеленого горошку, картоплі, який не повинен становити більше 20% загального обсягу овочів.

Каші (рисова, кукурудзяна, гречана) вводяться як прикорм через місяць після введення овочів (не раніше 6 місяців). Після 8 місяців можна вводити і глютенвміщуючі крупи (вівсяну, манну). Кашу дають дитині починаючи з 1-2 чайних ложок, поступово доводячи її кількість до 120-150 г на день і додаючи 3-4 г пряженого вершкового або рослинного масла. Після каші можна дати малюкові фруктове пюре.

Сир, як джерело повноцінного білка і деяких незамінних амінокислот, солей кальцію і фосфору, варто призначати здоровим дітям, що нормально розвиваються, не раніше 5-6 місяців для збагачення білком страв прикорму. Кількість сиру до року не повинно перевищувати 50 г, щоб уникнути високого сольового та білкового навантаження на нирки дитини.

Жовток звареного круто курячого яйця варто давати з 6-7 місяців. Більш раннє його введення часто призводить до виникнення алергічних реакцій. Жовток дають дитині в протертому вигляді, змішавши з невеликою кількістю суміші, починаючи з мінімальних доз (на кінчику ложки) і поступово доводячи його кількість до 1/4-1/2 на день. Пізніше жовток додають у кашу або овочеве пюре. Краще давати жовток 2 рази на тиждень.

М'ясо в харчування дитини рекомендується вводити починаючи з 7-7,5 місяців. За наявності у дитини непереносимості білків коров'ячого молока краще відмовитися від введення яловичини і телятини, а використовувати м'ясо кролика, біле м'ясо індички, курки і нежирну свинину. При анемії м'ясне пюре призначають з 5-5,5 місяців. У 8-9 місяців м'ясне пюре замінюють фрикадельками, до кінця року - паровими котлетами. М'ясний бульйон дитині першого року життя давати не рекомендується, так як харчова цінність його незначна, крім того, він багатий екстрактивними речовинами, має алергізуючу дію.

У віці 7 місяців для стимуляції навичок жування можна дати дитині сухарик (з кефіром або соком).

Білу морську рибу (хек, тріска, морський окунь) дитині можна рекомендувати замість м'яса 1-2 рази на тиждень з 8-9 місяців. Білки риби добре збалансовані за амінокислотним складом. Вони засвоюються краще білків м'яса; крім того, риба багата мінеральними речовинами, вітамінами групи В.

Незбиране коров'яче молоко краще починати давати дитині в кінці першого року життя, але ні в якому разі не раніше 6 місяців. Кисломолочні продукти в раціон здорової дитини вводять не раніше 7 місяців. При алергії на суміші вони вводяться раніше, але їх кількість не повинна перевищувати 2 / 3 об'єму молочної суміші.

ЗМІШАНЕ ВИГОДОВУВАННЯ

Вигодовування дитини грудним молоком і додаткове введення сумішей у випадку недостатньої кількості грудного молока називається змішаним вигодовуванням. При цьому суміші (догодовування) повинні становити не менше 1/5 добового раціону.
У тих випадках, коли суміші становлять незначну частину всього об' єму харчування (менше 1/5), його можна вважати природнім. Невелика кількість сумішей не має вирішального значення, дитина буде розвиватися так, як і на грудному вигодовуванні. Коли дитина отримує переважно суміші, а грудне молоко становить менше 1/5 об' єму їжі, то таке вигодовування називають штучним. Залежно від кількості грудного молока за ефективністю змішане вигодовування буде наближатися або до природнього, або до штучного.

Змішане вигодовування немовлят, наближене до природнього

- це таке вигодовування дітей грудного віку грудним молоком та штучними сумішами, коли співвідношення між ними у добовому раціоні харчування дитини складає 2:1 (2/3:1/3).
Змішане вигодовування немовлят, наближене до штучного

це таке вигодовування дітей грудного віку грудним молоком та штучними сумішами, коли співвідношення між ними у добовому раціоні харчування дитини складає 1:2 (1/3:2/3).
Причиною догодовування є:
1.Нестача молока (гіпогалактія) у матері; при цьому дитина отримує недостатню кількість їжі.
2.Вихід матері на роботу, коли не вистачає зцідженого молока.
3.Тяжка фізична праця, систематичне недоїдання матері, грубе порушення режиму.
4.Небажання, зі сторони матері, грудного вигодовування, так як на це затрачається досить багато часу, або, на хибну думку матері, негативно “впливає” на її фігуру.
5.Материнське молоко низького гатунку ( низької якості), що зустрічається дуже рідко.
6.Захворювання матері, при яких не має підстав для відлучення дитини від грудей, але є необхідність зменшити кількість годувань.
7.Спадкова патологія, зі сторони дитячого організму, пов’язана з непереносимістю молочного цукру (лактози) або його складових частин (галактози), амінокислот (фенілаланін) тощо.
Види гіпогалактій :
ПЕРВИННА ГІПОГАЛАКТІЯ:
- зустрічається рідко;
- внаслідок нейрогуморальних порушень в організмі матері ;
- недорозвиток молочних залоз;
- внаслідок перенесених запальних захворювань молочних залоз.
ВТОРИННА ГІПОГАЛАКТІЯ:
- рання – на 2-3-му тижні життя дитини;
- пізня – на 4-му тижні життя дитини і пізніше;
- внаслідок недотримання режиму дня під час вагітності та в післяпологовий період, неправильного харчування;
- внаслідок неправльного догляду за молочними залозами (тріщини, ерозії, мастит) та ін.
СТУПЕНІ ГІПОГАЛАКТІІ:
Дорівнюють різниці між необхідною та добовою кількостю молока, що виділяється молочними залозами, висмоктується дитиною і зціджується після кожного годування:
І ступінь – дефіцит молока до 25%
ІІ ступінь – дефіцит молока до 50%
ІІІ ступінь – дефіцит молока до 75%
IV ступінь – дефіцит молока понад 75%.