НАПРЯМКИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ. КОНЦЕПЦІЯ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦІЇ

Тенденції фармацевтичної освіти в різних країнах світу

Умови прийому до фармацевтичних закладів освіти. Основною умовою прийому до фармацевтичних вищих навчальних закладів у країнах Європи є 11-13-річне навчання в загальноосвітній школі.

У Бельгії необхідно навчатися 12 років у школі. Володарі шкільних атестатів автоматично мають право навчатися у фармацевтичних Вузах без обмежень.

В Данії також потрібно 12 років шкільного навчання. Оскільки кількість охочих поступити в фармацевтичні Вузи приблизно в три рази більше необхідної кількості фахівців, то вводиться конкурсна основа до вступу в такі заклади освіти. Три чверті студентів приймаються на конкурсній основі. Для вступу потрібно мати достатньо високий середній бал атестату з високими оцінками з хімії, фізики і математики. Остання чверть студентів приймається на основі інших обставин, таких як досвід роботи, соціальні чинники, період очікування надходження (якщо людина вже декілька років наполегливо намагається поступити), тривалість перебування закордоном.

Для вступу в фармацевтичні вищі навчальні заклади Німеччини потрібно закінчити 13-річний шкільний курс навчання. Конкурс під час вступу до фармацевтичних Вузів складає близько 3-х чоловік на місце. 60 % абітурієнтів приймаються на основі конкурсу атестатів (загальний бал). У 40 % випадків приймаються до уваги різні чинники, на зразок тих, що діють в Данії, а також рівень доходу абітурієнта.

В Іспанії необхідна 11-річна шкільна освіта і потім ще рік передуніверситет-ської освіти, коли учні повинні вибрати певну спеціалізацію (мистецтво, біологічні науки, технології, тощо). Учні, які хочуть надалі вивчати фармацію повинні вибрати біомедичну спеціалізацію. В кінці року проводиться екзамен з підготовчого курсу. Потім проводяться загальні вступні іспити до Вузів, які долають близько 80 % абітурієнтів. Кількість місць на фармацевтичні факультети визначає щорічно Комітет, що складається з представників Міністерства охорони здоров'я й вищого навчального закладу. Кількість місць, як правило, відповідає кількості абітурієнтів.

В Італії діє 13 річне шкільне навчання. На останньому році шкільного навчання учні спеціалізуються по різних напрямах. Проте вибір спеціалізації не впливає на вибір вищої освіти. Шкільний атестат зазвичай дає право його володареві поступити до вищого навчального закладу для здобування фармацевтичної освіти. Загалом які-небудь обмеження відсутні.

У Португалії потрібно закінчити 12 років шкільного навчання. На останніх роках навчання проводиться спеціалізація по різних напрямах наук і мистецтва, проте вибір такого напряму не впливає на можливість вибору подальшої вищої освіти. При прийомі до вищих навчальних закладів приймаються до уваги шкільні оцінки за останні три роки навчання. Проте вирішальними є результати вступних екзаменів з хімії і біології. Ліміт місць узгоджується з Міністерством охорони здоров'я.

Великобританія визначає за необхідне попереднє шкільне навчання протягом 12-13 років (залежно від частини країни). Спеціалізація вибрана останніми роками шкільного навчання впливає на вибір подальшої вищої освіти. Прийом в інститут проводиться на основі конкурсу атестатів при особливій увазі до оцінок з хімії. Кількість місць обмежена відповідно до наявних ресурсів вищого навчального закладу (приміщення, викладачі).

Структура і організація курсу навчання. У Бельгії щороку навчання закінчується іспитом. Існують ще додаткові проміжні іспити, що проводяться протягом року. Перший рік курсу присвячений вивченню загальних теоретичних дисциплін. А з другого року навчання починається концентрація навчання на деяких фармацевтичних аспектах. В кінці другого року проводиться іспит на проміжний диплом. Спеціальні фармацевтичні знання викладаються на 3-5 курсах. У кінці кожного року навчання проводяться іспити.

У Данії в кінці кожного курсу проводяться іспити. Останні півроку навчання вводиться спеціалізована програма з можливістю напівфакультативного (вибіркового) вивчення деяких предметів.

При вивченні фармації в Німеччині курс з кожного предмету навчальної програми зазвичай закінчується тестом або колоквіумом. Перша частина екзаменів з базисних (фармацевтичних) предметів здається після другого року навчання. Спеціальні фармацевтичні знання викладаються на 3 і 4 курсах, з них також здаються іспити. Останні іспити (третя частина) здаються після останнього року навчання (виробнича практика).

В Іспанії мінімальний курс навчання становить 5 років, а мінімальна кількість годин навчальної програми дорівнює 3000. Обов'язковий курс становить близько 55 % від загальної кількості годин. На розсуд вищого навчального закладу наступні 35 % годин розподіляються між додатковими обов'язковими предметами, а також різними факультативами, запропонованими вищим навчальним закладом. 10 % годин повністю надаються студентам для факультативних занять у ВНЗ. Всі студенти, які прослуховують обов'язкові і факультативні (вибіркові) предмети і успішно завершили виробничу практику, отримують диплом про вищу освіту.

У Люксембурзі навчання на першому курсі закінчується іспитом, здавши який можна продовжити освіту у ВНЗ інших країн.

У Португалії іспити здаються 2 рази на рік в кінці кожного семестру. їх необхідно здати для продовження навчання. Особлива увага приділяється аптечній справі (у загальнодоступних і лікарняних аптеках), виробництву і клінічному аналізу.

Програми фармацевтичних вищих навчальних закладів Великобританії узгоджуються і затверджуються Королівським Фармацевтичним товариством Великобританії. Вони можуть відрізнятися в різних ВНЗ, але схожі із основною частиною навчання. Іспити проводяться кожен семестр або в кінці року навчання. При закінченні навчання проводяться завершальні іспити. Після виробничої практики проводиться кваліфікаційний іспит з фармації, що автоматично дає право на членство в Королівському Фармацевтичному товаристві Великобританії і реєстраційне звання фармацевта.

Підготовка фармацевтичних кадрів в Україні

Поетапне входження України до Європейського Союзу пов'язано з рядом вимог. Зокрема, одним з першочергових завдань інтеграції до ЄС є гармонізація нормативно-правової бази України, адаптованої до стандартів та умов згідно з вимогами GMP, GDP та GPP ЄС. Друга глава GMP ES (Good Manufacturing Practice for Medicinal Products ES) повністю присвячена персоналу, де чітко визначені основні принципи та загальні вимоги до окремих працівників та професійних угруповань. Окремо підкреслено, що кожний співпрацівник повинен чітко розуміти особисту відповідальність, яка має бути задокументована. Весь персонал обов'язково повинен проходити первинне та перманентне подальше навчання відповідно до його посадових обов'язків, професії та кваліфікаційних характеристик.

Фармацевтична галузь є специфічною сферою діяльності, якість продукції якої залежить від складу персоналу, його професійних знань, умінь, навичок. Усе це визначило необхідність науково обґрунтувати розробку організаційно-методичних складових сучасних технологій управління, підготовки, перепідготовки, удосконалення та атестації персоналу фармацевтичних підприємств галузі, гармонізованих до стандартів та норм GMP, GDP та GPP ЄС.

Завдання, обов'язки, необхідний професійний рівень та освітньо-кваліфікаційні вимоги до персоналу визначаються кваліфікаційними характеристиками за посадою працівника та окремих професійних угруповань, які являються юридично-правовим підґрунтям для вилучення застарілих та внесення до Державного Класифікатора ДК 003-95 новостворених професій, посад.

Фармацевтична освіта - це система підготовки та удосконалення фармацевтичних кадрів, направлена на отримання сукупності знань та практичних навиків, необхідних для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціалістів.

Сьогоднішня фармацевтична освіта в Україні - це процес багатоступеневого безперервного навчання та підвищення кваліфікації. Основна концепція безперервної освіти заключається в створенні системи, що забезпечує перехід від принципу "освіта на все життя" до принципу "освіта через усе життя". Як бачимо з рис, структура фармацевтичної освіти являє собою послідовний зв'язок шкільної, професійно-технічної, вищої освіти та післядипломного навчання.

Вплив змін у фармацевтичній діяльності на напрямки фармацевтичної освіти

Така система забезпечує наступність між етапами і сприяє поглибленій профільній підготовці фахівців для окремих сфер діяльності. Спеціальна фармацевтична освіта повинна базуватися на професійній орієнтації.

Професійна орієнтація - це комплекс психолого-педагогічних та методичних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу працевлаштування молоді у відповідності з бажаннями, схильностями та здібностями і з врахуванням потреби у спеціалістах відповідної галузі. Вона починається зі школи, гімназії, ліцею, професійно-технічного училища. У цьому випадку контингент абітурієнтів формується переважно з числа учнів класів з поглибленим вивченням хімії, біології, інформатики та обчислювальної техніки, які проходять виробниче навчання в аптеках і на підприємствах фармацевтичної промисловості. Вища фармацевтична освіта є ступеневою: вищі навчальні заклади І рівня акредитації (технікум, училище) надають неповну вищу освіту та здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста; II рівня акредитації (коледж) - базову вищу освіту та готують фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Вищі навчальні заклади III рівня акредитації (інститут) надають повну вищу освіту і здійснюють підготовку фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, а IV рівня акредитації (інститут, академія, університет) — здійснюють підготовку фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

 

Сучасна структура фармацевтичної освіти забезпечує найбільш ефективну підготовку фахівців і відповідає міжнародній системі вищої освіти. Поетапне навчання дає студентам можливість подальшої професійної діяльності відповідного рівня, що гарантує їм соціальну захищеність у ринкових умовах.

Підготовка фармацевтичних кадрів в Україні проводиться за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями та напрямами:

Молодші спеціалісти - навчання проводиться в медичних ВНЗ рівнів акредитації та спеціалізованих навчальних закладах (наприклад, Житомирське фармацевтичне училище ім. І. Протасовича) за спеціальностями: "фармація", "виробництво фармацевтичних препаратів", "аналітичний контроль якості хімічних лікарських сполук". Молодші спеціалісти можуть обіймати посади фармацевта з виготовлення ліків у аптеці, фармацевта з без рецептурного відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення, завідувача аптечного пункту 1 групи або філіалу аптеки, фармацевта аптечного складу, лаборанта контрольно-аналітичної лабораторії, тощо.

 Бакалаври - можуть обіймати посади провізора аптеки, провізора аптечного складу, провізора фармацевтичного підприємства, провізора контрольно-аналітичної лабораторії. Бакалаври не можуть обіймати керівних посад.

Спеціалісти - навчання проводиться на фармацевтичних факультетах ВНЗ III-IV рівнів акредитації. Спеціалісти-провізори можуть працювати на посадах різних ієрархічних рівнів у контрольно-аналітичних лабораторіях, кабінетах фармацевтичної інформації, магазинах медичної техніки, на аптечних базах, фармацевтичних підприємствах, дистриб'юторських фармацевтичних фірмах тощо.

Магістри - навчання проводиться на фармацевтичних факультетах ВНЗ IV рівня акредитації. Підготовка магістрів фармації проводиться одночасно з їх навчанням в інтернатурі. Магістри мають право обіймати посади наукових співробітників, викладачів ВНЗ, консультантів та радників.

Підготовка фахівців з вищою фармацевтичною освітою в Україні здійснюється у навчальних закладах, наведених в табл.

Навчальні заклади України, які надають вищу фармацевтичну освіту

Назва навчального закладу

Спеціальність

 

•   фармація

 

•   клінічна фармація

 

•   лабораторна діагностика

Національний фармацевтичний університет (м. Харків)

•   технологія парфумерно-косметичних засобів

•   технологія фармацевтичних препаратів (промислова фармація)

 

•   біотехнологія

 

•   економіка підприємства

 

•   маркетинг

 

•   менеджмент організацій

 

•   якість, стандартизація та сертифікація

Фармацевтичні факультети медичних вузів:

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

•   фармація •   клінічна фармація

Запорізький державний медичний

•   фармація

університет

•   технологія парфумерно-косметичних засобів

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця (м. Київ)

•   фармація

Луганський державний медичний університет

•   фармація

Івано-Франківський державний медичний університет

•   фармація

Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини

•   фармація

Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського

•   фармація •   клінічна фармація

•   технологія парфумерно-косметичних засобів

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

•   фармація •   клінічна фармація

Одеський державний медичний університет

•   фармація

Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського

•   клінічна фармація

Дніпропетровська державна медична академія ,

•   клінічна фармація

Донецький державний медичний університет імені М. Горького

•   фармація

Буковинська державна медична академія (м. Чернівці)

•   клінічна фармація

Медичний інститут української асоціації народної медицини (м. Київ)

•   фармація

Львівський медичний інститут

•   фармація

Факультети інших вузів:

 

Ужгородський національний університет

•   фармація

Український державний хіміко-технологічний університет (м. Дніпропетровськ)

•   технологія фармацевтичних препаратів

•   біотехнологія фармацевтичних препаратів

Національний університет "Львівська політехніка" (м. Львів)

•   технологія фармацевтичних препаратів

Одеський державний політехнічний університет

•   технологія фармацевтичних препаратів

Рубіжанська філія Східно-Українського державного університету

•   технологія фармацевтичних

 

препаратів

Наведена структура напряму "Фармація" дозволяє здійснювати підготовку спеціалістів для різнобічного забезпечення фармацевтичної галузі.

Відкриття спеціальностей економічного профілю викликане до життя рядом чинників. Зокрема, це ринкові відносини у галузі фармації, роздержавлення промислових підприємств, поява різних форм власності, розвиток підприємництва, приватизація аптек, використання нових напрямів у роботі фармацевтичних підприємств -менеджменту, маркетингу - все це вимагало адекватної реакції з боку вищої фармацев¬ичної школи.

Спеціальність "Технологія фармацевтичних препаратів" (до 1998 р. "Промислова фармація") має на меті підготовку інженерів-технологів для підприємств фармацевтичної галузі.

Спеціальність "Технологія парфумерно-косметичних засобів" ліцензована у Національному фармацевтичному університеті України та Тернопільському держав¬ному медичному університеті імені І. Я. Горбачевского. У навчальному плані цієї спеціальності закладене поглиблене вивчення медико-біологічних, технологічних, хімічних дисциплін, а також введено суто нові: біофармкосметологія, косметологічна хімія, клінічна косметологія, аромологія. Можливості застосування набутих знань досить широкі. Це — розробка оптимізованих, конкурентоспроможних рецептур і технологій парфумерно-косметичних засобів у державному і приватному секторі, робота в науково-дослідних лабораторіях і центрах стандартизації і сертифікації парфумерно-косметичної продукції, вузька спеціалізація з питань практичної косме¬тології у косметологічних лікарнях.

Спеціальність "Клінічна фармація" стала сполучною ланкою між лікарем і провізором. У навчальному плані клінічної фармації близько трьох четвертих становлять медичні і біологічні дисципліни, що дозволяє готувати спеціалістів, які знають суто медичні, клінічні аспекти і можуть запропонувати лікареві ефективну фармакотерапію. На сьогодні в Україні готують клінічних провізорів такі вищі учбові заклади: Національний фармацевтичний університет України (м. Харків); Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького; Тернопільський державний медичнй університет імені І. Я. Горбачевского; Буковинська державна медична академія; Дніпропетровська державна медична академія, Кримський державний медичний університет імені С. І. Георгієвського, Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова.

 До роботи на посаді провізора допускаються:

§  особи, які пройшли підготовку у вищих навчальних закладах фармацевтичного профілю за межами СНД з терміном навчання не менше як 4,5 року з присвоєнням кваліфікації провізора, доктора або магістра фармації, або іншого еквівалентного ступеня і правом самостійно займатись провізорською практикою;

§  особи, які пройшли підготовку у вищих фармацевтичних навчальних закладах (факультетах) на території країн СНД до 1992 р. або після 1992 р. і пройшли однорічну інтернатуру з отриманням звання провізора загального профілю.

До роботи на посаді фармацевта допускаються:

♦ особи, які пройшли підготовку у вищому фармацевтичному навчальному закладі на території країн СНД до 1992 р. чи мають стаж роботи за спеціальністю, або особи, які пізніше пройшли 3-місячну післядипломну підготовку і мають право на самостійну діяльність за фахом;

♦ особи, які пройшли підготовку у фармацевтичних навчальних закладах з терміном навчання не менше ніж 2 роки і одержали диплом з присвоєнням кваліфікації фармацевта, помічника провізора, помічника аптекаря або іншого еквівалентного ступеня, а також особи, які пройшли підготовку у вищому фармацевтичному навчальному закладі (факультеті) чи пройшли підготовку в обсязі їх повних 4-х курсів (8 семестрів).

Перелік документів, які потрібно надати для отримання дозволу:

♦ заява встановленої форми;

♦ довідка про роботу за фахом;

♦ нотаріально засвідчені копії оригіналу навчального плану з печаткою закладу освіти, у якому навчався заявник, та його переклад українською мовою з переліком дисциплін та зазначенням кількості годин навчання за кожною дисципліною (для громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, крім країн СНД);

♦ копія диплома про освіту, легалізована згідно з чинним законодавством (визнаються лише дипломи осіб, які пройшли підготовку в навчальних закладах, офіційно визнаних урядом відповідної країни як фармацевтичні заклади).

Легалізація - це надання юридичної сили документам, які були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС України. Не потрібна легалізація документів, які були видані в країнах - членах СНД, а також у Албанії, Алжирі, Болгарії, Угорщині, В'єтнамі, Кореї, Кубі, Монголії, Румунії, Польщі, Чехії, Словаччині та країнах, що утворилися на території колишньої Югославії. Правильність перекладу документів з іноземної на українську мову засвідчується нотаріально.

Для громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, крім країн СНД, підставою для видачі посвідчення є експертний висновок комісії, створеної при Центральному методичному кабінеті з вищої медичної освіти МОЗ України, яка визначає відповідність виконання навчального плану заявника діючим державним стандартам підготовки фахівців у вищих медичних закладах освіти рівнів акредитації МОЗ України. При цьому не менше ніж 75 % професійно орієнтованих дисциплін повинні збігатися за переліком і обсягом навчальних годин з діючими в Україні навчальними планами. При виявленні розбіжностей виконання навчального плану заявника більше ніж на 25 % з державними стандартами підготовки фахівців у вищих медичних закладах освіти I-IV рівнів акредитації МОЗ України комісія визначає необхідний додатковий термін навчання заявника у відповідних закладах освіти МОЗ України за рахунок заявника.

Допуск здійснюється шляхом видачі посвідчення встановленої форми, причому посвідчення не є документом про освіту, а тільки надає дозвіл на право займатися фармацевтичною діяльністю. Якщо перерва в роботі за фахом становить більше ніж 3 роки для осіб з вищою фармацевтичною освітою на момент розгляду питання про видачу посвідчення на право зайняття фармацевтичною діяльністю, посвідчення видається після проходження особою стажування і отримання посвідчення провізора-спеціаліста.

Підготовка магістрів фармації

З метою введення поглибленої спеціальної, науково-практичної, педагогічної і дослідницької підготовки спеціалістів у вищих медичних (фармацевтичних) закладах освіти IV рівня акредитації, підвищення якості підготовки провізора-спеціаліста заключний етап багатоступеневої вищої фармацевтичної освіти передбачає навчання у магістратурі.

Підготовка фахівців за напрямом професійного спрямування "Фармація" і освітньо-кваліфікаційним рівнем "магістр" (надалі магістратура) у вищих медичних (фармацевтичних) закладах освіти IV рівня акредитації та закладах (факультетах) медичної (фармацевтичної) післядипломної освіти (надалі — вищі заклади освіти) проводиться засадах освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста.

Як було сказано вище, магістр фармації - це завершений освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої кваліфікації провізора-спеціаліста здобув поглиблені спеціальні вміння та знання, має досвід їх застосування у певній галузі фармації та захистив на вченій раді вищого закладу освіти магістерську роботу.

Підготовка магістрів фармації проводиться одночасно з підготовкою спеціалістів з певного провізорського фаху в інтернатурі.

Магістратура у вищих закладах освіти відкривається та ліквідовується за окремими спеціальностями наказом Міністерства охорони здоров'я України за узгодженням з Міністерством освіти України на підставі клопотань цих вищих закладів освіти терміном на п'ять років. Планування щорічних обсягів підготовки магістрів фармації з кожної спеціальності здійснює Міністерство охорони здоров'я України з урахуванням перспективних потреб галузі в науково-педагогічних кадрах. Фінансування вищих закладів освіти з питань діяльності магістратури здійснюється за рахунок коштів, які передбачаються для підготовки провізорів-інтернів, та інших коштів вищого закладу освіти в межах загального фінансування з державного бюджету.

До магістратури приймаються громадяни України, які мають кваліфікацію спеціаліста, рекомендацію вченої ради вищого закладу освіти на наукову роботу і зараховані на посади провізорів-інтернів у базових закладах охорони здоров'я для навчання в інтернатурі.

Тривалість навчання в магістратурі – 1- 2 роки залежно від спеціальності. Для провізорів-інтернів, які одночасно навчаються в магістратурі, тривалість очної частини навчання в інтернатурі на кафедрах вищих закладів освіти подовжується на 3 місяці за рахунок відповідного скорочення тривалості стажування в базових закладах охорони здоров'я.

Прийом до магістратури проводиться за конкурсом на місця та спеціальності, які затверджені Міністерством охорони здоров'я України, про що вищим закладом освіти оповіщається в пресі не пізніше ніж за два місяці до початку прийому документів.

Прийом документів для вступу до магістратури проводиться вищим закладом освіти щорічно з 1 до 31 серпня.

Особи, які вступають до магістратури, подають на ім'я ректора вищого закладу освіти:

•   заяву;

•   особисто заповнений листок обліку кадрів;

•   копію диплома про повну вищу фармацевтичну освіту;

•   виписку з трудової книжки із записом про прийом на роботу в базовий заклад

•   охорони здоров'я на посаду провізора-інтерна;

•   рекомендацію вченої ради вищого закладу освіти на навчання в магістратурі;

•   список опублікованих наукових праць і винаходів (при наявності).

Для проведення прийому в магістратуру наказом ректора вищого закладу освіти створюється приймальна комісія, до складу якої входять: проректор з наукової роботи (голова), завідувач підрозділом вищого закладу освіти, відповідальний за навчання магістрантів (відповідальний секретар), завідуючі профільними кафедрами, професори, доценти, провідні вчені.

Кожен вступник проходить співбесіду і складає вступні іспити із спеціальності магістратури та з іноземної мови (англійської, німецької, французької, іспанської, італійської) в обсязі діючих програм для вищих закладів освіти. Співбесіда та вступні іспити проводяться з 1 до 10 вересня. Повторне складання іспитів не допускається.

Прийом вступних іспитів у магістратуру проводиться екзаменаційними комісіями, що призначаються ректором вищого закладу освіти, до складу яких входять кваліфіковані спеціалісти (доктори і кандидати наук) із спеціальності магістратури та суміжних спеціальностей. До складу комісій з іноземних мов можуть включатися і висококваліфіковані викладачі, які не мають наукового ступеня.

Провізорам-інтернам, які допущені до вступних іспитів в магістратуру, може надаватися відпустка без збереження заробітної плати та місцем роботи для підготовки і складання вступних іспитів з розрахунку 5 днів на кожен іспит. Документом, який засвідчує право на відпустку без збереження заробітної плати, є повідомлення про допуск до складання вступних іспитів у магістратуру

Після проведення вступних іспитів приймальною комісією проводиться зарахування провізорів-інтернів до магістратури не пізніше 15 вересня. На підставі результатів конкурсних вступних іспитів приймальна комісія виносить рішення по кожному кандидату окремо. Переважне право при зарахуванні при рівності конкурсних балів мають особи, що отримали диплом про вищу освіту з відзнакою.

Вищий заклад освіти протягом 5 днів після засідання приймальної комісії подає для затвердження до Головного управління закладів освіти Міністерства охорони здоров'я України за підписом голови приймальної комісії списки осіб, які приймали участь в конкурсі до магістратури із рекомендацією про зарахування чи причиною відмови.

Вступники зараховуються на навчання з 10-15 жовтня наказом ректора вищого закладу освіти після отримання списків осіб, затверджених Міністерством охорони здоров'я України для зарахування до магістратури.

На підставі подання завідувача профільною кафедрою вищого закладу освіти проректор з наукової роботи вищого закладу освіти до 1 листопада затверджує провізору індивідуальний план підготовки магістра та тему його магістерської роботи під час проходження ним інтернатури. Тема магістерської роботи може передбачати певні науково-практичні дослідження, які будуть виконуватись не лише у вищому закладі освіти, але і під час проходження навчання в інтернатурі на базі стажування.

Особи, які без поважних причин протягом двох тижнів з початку занять не прибули до місця навчання, підлягають відрахуванню з магістратури.

Провізорам-інтернам, які прийняті для навчання в магістратуру одночасно з інтернатурою, виплачується на загальних підставах заробітна плата провізора-інтерна. Стипендія їм не виплачується.

Кожному провізору-інтерну, одночасно з його зарахуванням до магістратури, ректором вищого закладу освіти призначається науковий керівник з числа докторів (кандидатів) наук або професорів (доцентів) — співробітників кафедри, де провізор проходить очну частину навчання в інтернатурі.

Кількість осіб, прикріплених одночасно до одного наукового керівника, визначається за його згодою ректором вищого закладу освіти і не повинна перевищувати п'яти.

Перед поданням магістерської роботи до захисту провізор-інтерн звітує про виконання індивідуального навчального плану на засіданнях кафедри і атестується науковим керівником.

Особи, які навчаються в магістратурі, користуються канікулами тривалістю один календарний місяць, що включається до загального терміну навчання. Канікули повинні збігатися з відпусткою провізора-інтерна.

Магістерська робота - це узагальнення самостійної науково-практичної роботи провізора-інтерна, за матеріалами якої провізору-інтерну рекомендується мати публікації та виступи на науково-практичних конференціях, з'їздах тощо.

Захист магістерської роботи відбувається на засіданні вченої ради вищого закладу освіти.

Освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр фармації" присвоюється, якщо за це проголосувало не менше двох третіх присутніх членів вченої ради. Магістру фармації видається диплом. Диплом з відзнакою видається, якщо не менше 75 % дисциплін, передбачених навчальним планом та програмою магістратури, складено з оцінками "відмінно", а з інших дисциплін не було оцінок "задовільно".

Магістри фармації мають право брати участь в конкурсі до аспірантури на кафедри вищих закладів освіти, а також медичних науково-дослідних установ без відпрацювання ними двох років за фахом, необхідних для вступу до аспірантури після закінчення інтернатури. Провізори-інтерни після закінчення магістратури та захисту магістерської роботи отримують разом з сертифікатом спеціаліста з певного провізорського фаху диплом магістра фармації і працевлаштовуються відповідно з направленням на роботу після закінчення вищого закладу освіти.

Термін закінчення навчання в магістратурі збігається з терміном закінчення навчання в інтернатурі. Тривалість навчання в магістратурі зараховується в стаж науково-педагогічної роботи.В окремих випадках, за рекомендаціями вчених рад закладів освіти та за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України, до конкурсу в магістратуру можуть допускатися особи, які мають сертифікат провізора-спеціаліста після закінчення інтернатури.

Підготовка магістрів фармації здійснюється в Національному фармацевтичному університеті (м. Харків), Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, Запорізькому та Одеському державних медичних університетах. Зокрема, у Харкові готують магістрів фармації за спеціальностями: "Технологія фармацевтичних препаратів", "Якість, сертифікація та стандартизація", "Педагогіка вищої школи". Навчання магістрів за такими спеціальностями зумовлене рядом причин. Так, жорстке конкурентне середовище, недосконалість нормативно-правової бази, які характеризують сьогодні стан національного фармацевтичного ринку, викликають необхідність підготовки спеціалістів якісно нового рівня, які володіють сучасними інформаційними технологіями, знаннями в галузі психології та управління персоналом, стандартизації продукції, в галузі економіки інноваційної діяльності та використання інвестиційних інструментів у фармації.

Крім того, у зв'язку з переходом вітчизняної фармацевтичної промисловості на міжнародні стандарти GMP є актуальним поглиблення знань спеціалістів галузі з методології та логіки наукових досліджень, аспектів підвищення якості, а також методів та способів управління та експертизи якості готових лікарських засобів.

Відкриття спеціальності "педагогіка вищої школи" зумовлено підвищенням вимог до рівня професійної майстерності та досконалого володіння працівниками вищої школи не тільки професійними, але і спеціальними знаннями з педагогічних технологій, стандартів та правового забезпечення освіти.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького готує магістрів фармації за напрямом "Фармація" однойменної спеціальності. Вони, зокрема, займаються поглибленим вивченням питань фармацевтичної опіки, синтезу нових потенційних лікарських засобів, судово-медичного аналізу.

Післядипломна освіта провізорів

Післядипломна освіта – система, що забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. Здійснюється закладами післядипломної освіти на договірних засадах з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами з укладанням державного контракту (замовлення).

Метою фармацевтичної П.о. є вдосконалення професійних знань та вмінь, якими повинні оволодіти спеціалісти на основі моделі провізора і фармацевта, а також відповідно до професійно-посадових вимог до різноманітних спеціалістів аптечних підприємств, посад і кваліфікаційних категорій фармацевтичних кадрів. Стратегія розвитку системи П.о. базується на багаторічному вітчизняному досвіді підготовки фахівців фармації та сучасних позитивних досягненнях світових освітянських систем.

Організація системи П.о. в Україні має декілька етапів розвитку:

§  організація курсів удосконалення фармацевтичних кадрів (1925–1938);

§  створення циклів удосконалення провізорів (1938–1964);

§  організація єдиної державної системи післядипломної підготовки провізорів в Україні як частині колишнього СРСР (1964–1987);

§  організація державної системи безперервного післядипломного навчання провізорів (1987–1992);

§  упровадження концепції безперервної фармацевтичної освіти (з 1992).

Система П.о. в Україні виконує такі функції:

§  забезпечення потреб суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних на ринку праці фахівцях на основі формування безперервної освіти та постійного підвищення їх кваліфікаційного рівня;

§  реформування змісту системи післядипломної освіти з урахуванням розвитку фармацевтичної науки, а також наявних тенденцій підготовки фармацевтичних кадрів та передових технологій навчального процесу в інших країнах;

§  формування перспективних планів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів щодо нових напрямків розвитку фармацевтичної науки, техніки та методів управління системою; приведення мережі і структури закладів післядипломної освіти у відповідність до потреб у певних провізорських та фармацевтичних фахівцях окремих регіонів і галузі в цілому (з урахуванням демографічних, медико-соціальних та інших характеристик, стану галузі та здоров’я населення);

§  контроль і оцінка якості рівня кваліфікації провізорів на основі державних стандартів (атестація); проведення наукових досліджень, розроблення та вдосконалення методології та дидактичних принципів післядипломної освіти; підготовка та перепідготовка викладацьких кадрів вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти.

Безперервність П.о. забезпечується раціональним поєднанням: первинної спеціалізації шляхом навчання в інтернатурі, яка є обов’язковою формою післядипломної підготовки випускників вищих фармацевтичних (медичних) навчальних закладів, після закінчення якої присвоюється кваліфікація з відповідної спеціальності, що дає право на самостійну трудову діяльність; вторинної спеціалізації за окремими спеціальностями на циклах спеціалізації за фахом. Вторинна спеціалізація проводиться: з нових провізорських спеціальностей і спеціалізацій для оперативного і перспективного забезпечення кваліфікованими кадрами нових напрямків у фармації; при розширенні посадових обов’язків провізорів-спеціалістів на підприємствах та в установах; при зміні штатного розпису фармацевтичних закладів, установ і підприємств; при необхідності зміни провізорської спеціальності за медичними показаннями; при переміщенні (або включенні до резерву) працівників із категорії провізорських посад «спеціалісти» в категорію «керівники» і навпаки); при періодичному навчанні у закладах післядипломної освіти протягом усієї професійної діяльності на циклах тематичного вдосконалення та передатестаційних циклах; при стажуванні у вищих навчальних закладах; при щорічній короткотривалій підготовці (на курсах інформації на місцевих базах, у вищих навчальних закладах та науково-дослідних інститутах (центрах)); при професійному навчанні за місцем роботи. Спеціалізація може проводитись також шляхом систематичної самоосвіти (участь у науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах, з’їздах, конгресах, вивчення спеціальної літератури та інших джерел професійної інформації, стажування на робочих місцях у передових закладах, установах та організаціях в Україні та за кордоном).

У нинішній час безперервність післядипломної освіти в системі охорони здоров’я має також забезпечуватися впровадженням системи освітніх кредитів (балів), мінімальну кількість яких потрібно буде набирати провізору чи фармацевту за певний термін роботи за фахом шляхом проходження різних видів і форм навчання з урахуванням їх значущості.

Види післядипломного навчання

Спеціалізація.

Спеціалізація - набуття лікарем чи провізором однієї з  передбачених   Номенклатурами лікарськи і фармацевтичних  спеціальностей,  затверджених  наказами    Міністерства    охорони здоров'я України від 09.06.993 р. N130 та від 04.02.1992 р. N24.

Підготовка спеціалістів проводиться в інтернатурі в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів (провізорів) та  на кафедрах медичних (фармацевтичних)  інститутів,  базових  закладах охорони здоров'я. Порядок  підготовки  фахівців  в  інтернатурі    визначається Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників медичних  і фармацевтичних  інститутів,  медичних  факультетів  університетів, затвердженим наказом Міністерства  охорони  здоров'я  України  від 02.04.1992 р. N 53.

Направленню  на  спеціалізацію  в   інституту  (факультети) удосконалення  лікарів  (провізорів)  має  передувати    заміщення лікарської (фармацевтичної) посади в закладах охорони  здоров'я  - інтерном (стажистом) з цієї спеціальності.

Перепідготовка  лікаря  (провізора)  -    спеціаліста проводиться:

     - з нових лікарських (провізорських) спеціальностей;

     - з лікарських (провізорських)  спеціальностей  при  переводі керівних  працівників  і  спеціалістів  апарату  закладів  охорони здоров'я  в  іншу  сферу   діяльності    в    разі    неможливості працевлаштування за раніше набутою спеціальністю.

Особи, які закінчили навчання в інтернатурі та пройшли курси спеціалізації, підлягають атестації на визначення  знань  та практичних навиків  з  присвоєнням  звання  лікаря  (провізора)  - спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності.

Атестація проводиться в комісіях, що створюються в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів (провізорів),  які  здійснюють підготовку та перепідготовку лікарських  і  фармацевтичних  кадрів згідно з Положенням  про  порядок  проведення  атестації  лікарів, затвердженим наказом Міністерства  охорони  здоров'я  України  від 09.06.1993  р.  N  130  (  z0091-93 ), та Положенням про атестацію провізорів,  затвердженим  наказом  Міністерства  охорони здоров'я України  від  04.02.1992  р.  N  24. Лікар (провізор) - спеціаліст одержує  сертифікат  встановленого  зразка на самостійну роботу за фахом.

Особи, які пройшли спеціалізацію, повинні працювати за відповідним фахом. Лікар (провізор) може проходити спеціалізацію з декількох спеціальностей.

Удосконалення.

Удосконалення - подальше підвищення професійних  знань та навичок лікаря чи провізора з метою підтримання сучасного рівня підготовки.

Підвищення  кваліфікації  лікарів   -   спеціалістів здійснюється  інститутами  (факультетами)  удосконалення   лікарів (провізор) за направленнями органів  охорони  здоров'я  на  циклах тематичного  удосконалення,  а  також  за  прямими  договорами   з установами інших галузевих міністерств.

Тематичне   удосконалення    передбачає    підвищення кваліфікації з окремих розділів відповідної спеціальності.  На  тематичне  удосконалення   лікарів    (провізори) направляються  при  необхідності  в  період    між    проходженням передатестаційних циклів.

Передатестаційні  цикли  проводяться  в    інститутах (факультетах)  удосконалення  лікарів  (провізорів)    згідно    з Положенням про порядок проведення атестації лікарів,  затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України  від  09.06.1993  р. N  130,  та  Положенням  про  атестацію  провізорів,  затвердженим наказом  Міністерства  охорони  здоров'я України від 04.02.1992 р. N 24.

Курси інформації і стажування

Курси інформації  і  стажування  проводяться  на  базі науково-дослідних  і  медичних  інститутів,  багатопрофільних   і спеціалізованих  лікувально-профілактичних, санітарно-епідеміологічних  і  фармацевтичних  закладів,  а  також інститутів (факультетів) удосконалення лікарів (провізорів).

Курси  інформації  і  стажування  є  видом  підвищення кваліфікації лікарів  (провізорів),  завданням  якого  є  вивчення актуальних теоретичних  питань  і  набуття  практичних  навиків  з відповідного розділу спеціальності.

Порядок підвищення кваліфікації на курсах інформації і стажування визначається  Положенням  про  підвищення  кваліфікації лікарів  і  провізорів  на  курсах  інформації    і    стажування, затвердженим наказом Міністерства  охорони  здоров'я  України  від 22.07.1993 р. N 166 ( z0115-93 ).

Підвищення кваліфікації за місцем роботи.

  Необхідний  рівень  кваліфікації   лікаря-спеціаліста забезпечується поєднанням різних видів навчання,  що  здійснюється навчальними  закладами  з  післядипломної    підготовки    лікарів (провізорів),  курсами  інформації  і  стажування,   систематичною самоосвітою  і  постійною  практичною    роботою    з    отриманої спеціальності.

Самоосвіта працівників є складовою  частиною  програми підготовки  та  поступового  професійного  росту  кадрів  і    має систематично проводитися за індивідуальними планами. Індивідуальні плани складаються лікарями самостійно з  урахуванням  свого  рівня професійної підготовки, завдань і особливостей  практичної  роботи терміном на один рік.

Форми післядипломного навчання

Очна форма - з повним  відривом  лікар  (провізора)  від роботи на період навчання в інституті  (факультеті)  удосконалення лікарів (провізорів).  За  цією    формою    проводяться    цикли спеціалізації,  тематичного  удосконалення  та    передатестаційні цикли, курси інформації і стажування.

Заочно-очна форма. Складається  з  двох  фаз.  В  період першої заочної фази лікарі  (провізори)  без  відриву  від  роботи вивчають літературу і виконують контрольні завдання.

 Друга фаза (очна) проводиться в інститутах і  на  факультетах удосконалення лікарів з повним відривом від роботи. За цією формою проводиться підготовка фахівців в інтернатурі.

Виїзні  цикли  -  проведення  тематичного  удосконалення лікарів (провізорів) шляхом виїзду на  місцеві  бази  за  заявками закладів охорони здоров'я.

Переривчасті курси удосконалення проводяться з частковим відривом від роботи на один-два дні в місяць на місцевих базах.

Інтернатура як початковий етап післядипломної освіти провізорів

Інтернатура є початковим етапом післядипломної освіти провізорів, яка здійснюється за індивідуальним планом на базі типових навчальних планів і програм післядипломної підготовки. Інтернатура є обов`язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів фармацевтичних  вищих  закладів  освіти  III-IV рівнів акредитації, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація провізора по спеціальності «Загальна фармація» та видається відповідний сертифікат. Без наявності такого документу випускник ВУЗу не має права на самостійну провізорську діяльність.

 Порядок проходження інтернатури визначається Постановою Кабінету міністрів України №96 від 27.02.1992 р. «Про зміни в організації спеціалізації (інтернатури) випускників медичних та фармацевтичних інститутів», «Положення про первинну спеціалізацію (інтернатуру) випускників медичних (фармацевтичних) вищих навчальних закладів України», затверджених Наказом МОЗ України №291 від 19 вересня 1996 р., «Переліком спеціальностей та строками навчання в інтернатурі випускників медичних  (фармацевтичних) вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів», затверджених Наказом МОЗ України №81 від 9.03.2005 р.

 Основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих фармацевтичних ВУЗів, їх професійної готовності до самостійної провізорської діяльності.

 Випускники спеціальностей напряму «Фармація»: «Фармація», «Клінічна фармація» і «Технологія парфумерно-косметичних засобів» можуть поєднувати навчання в інтернатурі і магістратурі за відповідними спеціальностями.

 В інтернатуру зараховуються випускники вищих фармацевтичних учбових закладів після здачі державних іспитів та отримання диплома за провізорським фахом. Інтернатура складається з заочної (7 місяців) та очної частин (4 місяця). Інтернатуру проходять тільки в базових аптеках, перелік яких знаходиться в обласних ПО «Фармація» (облздраввідділах, облдержфармінспекціях). Молоді фахівці повинні влаштуватися на посаду провізора-інтерна не пізніше 1 серпня поточного року.

 Зарахування молодих спеціалістів в інтернатуру на посади  провізорів-інтернів здійснюється  наказом  МОЗ України. Підставою для зарахування в інтернатуру є диплом  провізора з  провізорської спеціальності, посвідчення  про направлення на роботу за персональним розподілом або довідка про право самостійного працевлаштування.

 Випускники,  які  з поважних причин не можуть своєчасно з 1 серпня поточного року приступити до навчання в інтернатурі, зобов`язані до 15 серпня повідомити про це Головне управління державної служби МОЗ   України. Випускники,  які  прибули  на навчання в інтернатуру із запізненням, подають Міністерству охорони здоров`я документи, що пояснюють причину запізнення.  За  результатами  їх розгляду приймається рішення про допуск до навчання в інтернатурі. Якщо випускник без поважних причин не приступив до навчання в інтернатурі до 1 вересня, то він не допускається до проходження інтернатури.  У цьому випадку він може бути зарахований до інтернатури з початку наступного навчального року з дозволу МОЗ України.

До очної частини інтернатури зараховуються випускники вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів наказами місцевих органів управління медичної (фармацевтичної) служб.

Підставою для зарахування до інтернатури є диплом, посвідчення про направлення на роботу за персональним розподілом, довідка про право самостійного працевлаштування або контракт випускника з медичною (фармацевтичною) установою.

По мірі проходження заочної частини інтернатури лікар(провізор)-інтерн повинен вести облік виконаної роботи у щоденнику та виконати    5 рефератів за відповідними темами.

Очна частина розпочинається у відповідності з графіком заїзду в залежності від спеціальності.

 Для зарахування до інтернатури провізор-інтерн надає такі документи:

до відділення інтернатури —

 1) диплом про вищу медичну (фармацевтичну) освіту та його ксерокопію;

2) додаток до диплому та його ксерокопію;

3) сертифікат КРОК 2 та його ксерокопію;

4) угоду з лікарнею (аптекою), якщо заочний цикл проходитиме не на клінічній базі НМАПО;

5) ксерокопію ідентифікаційного коду;

6) ксерокопію паспорта з відміткою реєстрації місця проживання;

7) довідку про навчання у ВНЗ на контрактній основі;

8) фото 3х4 – 1 шт.

9) посвідчення про відрядження (бюджетне навчання)

на кафедру —

1)  диплом;

2) квиток лікаря(провізора)-інтерна, який зберігається протягом всього терміну навчання в академії.

Для проведення атестації на кафедру інтерном надається:

1) щоденник обліку роботи всіх видів робіт інтерна на базі стажування з візою керівника;

2) характеристика від адміністрації базового закладу охорони здоров’я або довідка базового закладу про виконання базової частини програми та плану стажування;

3) реферати.

Права та обов`язки провізорів-інтернів

    Провізори-інтерни мають право: користуватися  лабораторіями,   аудиторіями, читальними   залами,   бібліотеками   та   іншими   навчальними  і допоміжними підрозділами вищого закладу освіти; на забезпечення  проживання  в  гуртожитку вищого закладу освіти  під  час навчання на кафедрі (з оплатою відповідно до існуючих тарифів) та в гуртожитку закладу  охорони здоров`я під час стажування.

 Провізори-інтерни зобов`язані: набувати, поглиблювати і удосконалювати професійні знання, вміння і навики; у  повному обсязі та своєчасно виконувати навчальний план інтернатури; виконувати  правила  внутрішнього  трудового  розпорядку в установах де працюють, правила  проживання  в гуртожитках.

 По закінченні терміну підготовки  в  інтернатурі  провізори-інтерни  підлягають атестації для визначення знань і практичних навиків з   присвоєнням  звання провізора-спеціаліста з конкретної спеціальності.

Перелік документів, які необхідно надати у ВО «Фармація»

(облздраввідділи, облдержфармінспекції).

1.     Копія диплому.

2.     Копія свідоцтва про шлюб.

3.     Копія паспорта.

Копія трудової книжки або лист базової фармацевтичної установи про працевлаштування на посаду провізора-інтерна.

1.     Перелік документів, які необхідно надати

2.     Копія диплому.

3.     Копія свідоцтва про шлюб.

4.     Копія паспорта.

5.     Копія трудової книжки.

6.     Направлення для проходження очної частини інтернатури.

7.     Реферати.

8.     Щоденник.

Контрольні заходи

З  метою  перевірки  засвоєння провізорами-інтернами розділів    навчальної   програми, оволодіння відповідними практичними навиками проводиться проміжний (піврічний) контроль на базі стажування.

Підсумковий контроль проводиться  при  завершенні  циклу навчання     на     базі     стажування     перед     направленням провізора-інтерна на  очну  частину  навчання  на  кафедру вищого   закладу   освіти.   Склад   і   графік   роботи   комісії затверджуються наказом головного лікаря базової  установи  охорони здоров'я,  керівника  закладу  (підприємства)  ВО  "Фармація". 

До складу комісії включаються відповідальний за інтернатуру  на  базі стажування         (голова),         безпосередні        керівники провізорів-інтернів,  головні  спеціалісти   Міністерства охорони  здоров'я  Автономної Республіки Крим,  управління охорони здоров'я    обласної,    Київської,    Севастопольської    міської держадміністрації,  головний  державний  санітарний лікар області, міст Києва та  Севастополя,  керівник  обласного,  міст  Києва  та Севастополя  ВО  "Фармація",  по можливості - викладачі профільних кафедр вищих закладів освіти.

При  1,5-2-річному  навчанні  в  інтернатурі підсумковий піврічний (річний) контроль проводиться і при  завершенні  першого циклу очної частини навчання на кафедрі вищого закладу освіти.

Підсумковий контроль включає в себе:

- перевірку       професійної      практичної      підготовки провізора-інтерна згідно з планом і програмою;

- тестовий контроль рівня знань та умінь;

 - співбесіду.

 Практична частина       підсумкового      контролю      знань провізорами-інтернами     окремих     профілів      може розпочинатись          заздалегідь,          шляхом         участі провізорів-інтернів  в  операціях,   прийнятті   пологів, клінічних,       інструментальних,      санітарно-епідеміологічних обстеженнях, виробничих процесах тощо, у присутності викладача.

Провізори-інтерни,    які   не   атестовані   за результатами підсумкового контролю або не з'явились на  нього  без поважних   причин,   зобов'язані  пройти  підсумковий  контроль  у терміни,  погоджені з деканатом  (відділом)  інтернатури,  але  не пізніше двох місяців від початку нового навчального року.

 Питання   про   можливість   (доцільність)   продовження навчання  в  інтернатурі  осіб,  які  при  повторному підсумковому контролі не  атестовані,  вирішує  Міністерство  охорони  здоров'я Автономної Республіки Крим,  управління охорони здоров'я обласної, Київської,  Севастопольської міської  держадміністрації,  обласна, міст   Києва  та  Севастополя  санітарно-епідеміологічна  станція, обласне,  міст Києва та  Севастополя  ВО  "Фармація"  за  поданням вищого закладу освіти.

   Неатестовані особи підлягають  звільненню  з  інтернатури  за наказом  Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я обласної,  Київської, Севастопольської міської  держадміністрації,  обласної,  міст  Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічної  станції,  обласного,  міст  Києва   та Севастополя  ВО  "Фармація"  як такі,  що не відповідають займаній посаді внаслідок  недостатньої  кваліфікації  і  направляються  до

Головного   управління  державної  служби  і  кадрів  Міністерства охорони  здоров'я  України   для   вирішення   питання   щодо   їх працевлаштування.

  По закінченні терміну підготовки  в  інтернатурі  лікарі (провізори)-інтерни  підлягають  атестації  для визначення знань і практичних     навиків     з     присвоєнням     звання   провізора-спеціаліста  від 4.02.92 р. N 24 "Про  подальше удосконалення атестації провізорів та фармацевтів".

Направлення і зарахування провізорі в інститути (факультети) удосконалення провізорів.

Направлення лікарів (провізорів) на цикли  спеціалізації і підвищення кваліфікації здійснюється обласними закладами охорони здоров'я відповідно до річного  плану  підвищення  кваліфікації  і плану-рознарядки  Міністерства  охорони  здоров'я    України    за путівками  інститутів    (факультетів)    удосконалення   провізорів.

  При  направленні  лікарів  (провізорів)  на  підвищення кваліфікації органи і заклади охорони здоров'я повинні враховувати тематику циклу, вказану в путівці.

 Після одержання путівки керівник органу, закладу охорони здоров'я, де працює провізор, який направляється на  цикл, видає наказ  про  відрядження  лікаря  (провізора)  на  підвищення кваліфікації.

Органи  і  заклади  охорони  здоров'я,  що  направляють лікарів і провізорів на цикл підвищення кваліфікації, забезпечують їх такими документами:

     -   путівкою,  отриманою  від  інституту  або  факультету,  з

включенням даних про відрядженого, які завірені печаткою закладу і

підписом керівника;

     - посвідченням про відрядження.

Лікар (провізор), який  прибув  в  інститут  (факультет) удосконалення, пред'являє:

     - документи, вказані в п. 5.4 даного Положення;

     - паспорт;

     - диплом або завірену копію  диплома  про  закінчення  вищого

навчального закладу;

     - посвідчення про проходження кваліфікації (якщо таке є),

     - свідоцтво або завірену копію про присвоєння кваліфікаційної

категорії спеціаліста (якщо таке є).

Після прибуття курсант заповнює особисту картку курсанта, дані якої звіряються з  пред'явленими  документами  і разом з даними  путівок  служать  для  обліку  і  складання  звіту інститутами (факультетами) удосконалення лікарів (провізорів). Іногородні слухачі  забезпечуються  готелем-гуртожитком

на період навчання.

Атестація провізорів

Атестація провізорів проводиться з метою підвищення професійної майстерності, відповідальності за ефективність та якість роботи; є важливою формою морального та матеріального стимулювання, спрямованою на вдосконалення діяльності аптечних закладів (підприємств) усіх форм власності, що займаються фармацевтичною діяльністю.

Основним завданням атестації є визначення рівня професійної підготовки провізорів та підвищення їх кваліфікації.

Існують такі види атестації:

♦ атестація на визначення рівня знань та практичних навиків з присвоєнням (підтвердженням) фаху "провізор-спеціаліст";

♦ атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії;

♦ атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії.

Атестація на визначення рівня знань та практичних навиків з присвоєнням (підтвердженням) фаху "провізор-спеціаліст" проводиться комісіями, що створюються при вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладах III-IV рівнів акредитації та навчальних закладах післядипломної освіти, які проводять підготовку та перепідготовку провізорів.

Атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров'я України (далі - Центральна атестаційна комісія), державних інспекціях з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - атестаційні комісії).

Атестаційні комісії при державних інспекціях з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі проводять атестацію провізорів, які працюють в аптечних закладах (підприємствах) усіх форм власності, що займаються фармацевтичною діяльністю на території даного регіону.

Провізори, які працюють в аптечних закладах (підприємствах), підпорядкованих відомствам, що не мають своїх атестаційних комісій, проходять атестацію з додержанням вимог цього Положення в атестаційних комісіях системи Міністерства охорони здоров'я України за місцезнаходженням.

Особи, яким присвоєна кваліфікаційна категорія, проходять атестацію на її підтвердження не рідше одного разу на п'ять років.

На бажання спеціаліста атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії може бути проведена і через менший строк, але не раніше ніж через один рік з моменту попередньої атестації.

У разі виявлення істотних недоліків у роботі провізора керівник установи може направити подання на розгляд до атестаційної комісії про зняття або перегляд кваліфікаційної категорії незалежно від строку її присвоєння (підтвердження).

Від атестації на підтвердження фаху "провізор-спеціаліст" та на підтвердження кваліфікаційної категорії звільняються жінки, які перебувають у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами, а також особи, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Термін їх атестації відповідно переноситься.

Спеціалісти (за фахом хіміки, біологи), які працюють на посадах наукових працівників лабораторій з контролю якості лікарських засобів або провізорських, атестуються на присвоєння кваліфікаційних категорій за провізорською спеціальністю "Аналітично-контрольна фармація".

Атестація на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням (підтвердженням) фаху "провізор-спеціаліст"

Атестації на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням (підтвердженням) фаху "провізор-спеціаліст" підлягають особи, які закінчують навчання в інтернатурі та через кожні п'ять років після проходження курсів підвищення кваліфікації, якщо провізор не атестується на кваліфікаційну категорію.

Атестація з присвоєнням (підтвердженням) фаху "провізор-спеціаліст" має передувати зайняттю особою провізорської посади в закладах охорони здоров'я, що відповідає цій спеціальності.

Провізори, які не працювали за конкретною провізорською спеціальністю більше п'яти років, та провізори, які своєчасно не пройшли атестацію на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії або яким відмовлено в присвоєнні (підтвердженні) другої кваліфікаційної категорії, не можуть займатися провізорською діяльністю з цієї спеціальності без попереднього проходження атестації на визначення рівня знань та практичних навиків з присвоєнням (підтвердженням) фаху "провізор-спеціаліст".

Час навчання в аспірантурі за фахом, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховуються до строку перерви в роботі за спеціальністю.

Атестація провізорів на присвоєння кваліфікаційної категорії

До атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій допускаються провізори-спеціалісти за спеціальностями, передбаченими Номенклатурою провізорських спеціальностей, що отримали сертифікат провізора - спеціаліста та закінчили протягом року перед атестацією передатестаційний цикл у навчальному закладі після-дипломної освіти або на факультеті післядипломної освіти.

Від передатестаційного циклу звільняються науково-педагогічні працівники кафедр навчальних закладів післядипломної освіти та факультетів післядипломної освіти, якщо вони атестуються за профілем кафедри. Ці спеціалісти складають тільки передатестаційний іспит.

Провізори, які закінчили навчання в аспірантурі і мають необхідний стаж практичної роботи за даною спеціальністю, допускаються протягом року після закінчення навчання до атестації на присвоєння кваліфікаційної категорії без проходження передатестаційного циклу. Передатестаційний іспит вони складають перед закінченням навчання на кафедрах навчальних закладів післядипломної освіти, факультетів післядипломної освіти, на яких створені екзаменаційні комісії за відповідним фахом.

Атестація провізорів на присвоєння кваліфікаційної категорії

Комплектування передатестаційних циклів проводиться відповідно до щорічної потреби закладів охорони здоров'я в навчанні провізорів, що підлягають атестації. Путівки на передатестаційний цикл видає навчальний заклад післядипломної освіти або факультет післядипломної освіти відповідно до подання заявки закладом охорони здоров'я або за особистою заявою провізора.

Після закінчення передатестаційного циклу екзаменаційна комісія, яка створюється на базі навчального закладу післядипломної освіти (факультету післядиплом-ної освіти) провізорів, проводить іспит. Провізорам, які успішно склали іспит, заклад освіти видає свідоцтво відповідного зразка (Додаток 3) з рекомендацією про присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії.

Провізори, які бажають пройти атестацію на присвоєння кваліфікаційної категорії, подають необхідні документи до атестаційної комісії не пізніше ніж за два місяці до початку її роботи.

До атестаційної комісії подаються такі документи: заява провізора; звіт про професійну діяльність за останні три роки, затверджений керівником закладу, в якому працює провізор; копії: дипломів, трудової книжки, сертифіката провізора-спеціаліста або посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії, якщо таке було видане раніше; свідоцтво закладу освіти або факультету післядипломної освіти про складання іспиту після закінчення передатестаційного циклу; заповнений атестаційний листок.

Провізори, які змінювали місце роботи за останні три роки, подають звіти також з попередніх місць роботи, затверджені керівниками цих аптечних закладів (підприємств).

Звіт провізор готує в довільній формі обсягом не більше ніж 20 сторінок друкованого тексту.

Вимоги до звіту. У першій частині звіту вказуються нормативно-правові акти, які використовуються в роботі.

У другій частині зазначаються: загальна характеристика аптечного закладу; контингент населення, що обслуговується, наявність закладів охорони здоров'я, функціональні обов'язки звітувача.

У третій частині викладається аналіз професійної діяльності за звітний період.

У четвертій частині характеризується суспільна діяльність.

Провізори, що атестуються на першу та вищу кваліфікаційні категорії, акцентують свою увагу на питаннях розвитку виробничої діяльності, рекомендаціях з удосконалення медикаментозного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо.

Атестаційна комісія звіт провізора направляє на рецензію висококваліфікованим спеціалістам.

Атестаційна комісія виносить своє рішення про присвоєння провізору-спеціалісту кваліфікаційної категорії на підставі рецензії на звіт, вищезазначених документів та співбесіди зі спеціалістами.

Кваліфікацію провізора-спеціаліста визначає атестаційна комісія за трьома кваліфікаційними категоріями:

o друга кваліфікаційна категорія - присвоюється провізорам зі стажем роботи з даної спеціальності не менше п'яти років, які мають необхідну теоретичну та практичну підготовку за своєю спеціальністю;

o перша кваліфікаційна категорія - присвоюється провізорам зі стажем роботи з даної спеціальності не менше семи років, які мають необхідну теоретичну та практичну підготовку за своєю та суміжними спеціальностями;

o вища кваліфікаційна категорія - присвоюється провізорам зі стажем роботи з даної спеціальності не менше ніж 10 років і які мають високу теоретичну та практичну підготовку.

До стажу роботи за спеціальністю для атестації на кваліфікаційну категорію зараховуються: період роботи за спеціальністю, навчання в інтернатурі, аспірантурі, робота в органах охорони здоров'я та науково-педагогічна діяльність.

Приватна діяльність за однією з провізорських спеціальностей, що підтверджується відповідними документами, зараховується до стажу роботи з цієї спеціальності. Атестація провізора може проводитись як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Провізори, які працюють в органах охорони здоров'я, комітетах профспілки працівників охорони здоров'я, державних інспекціях з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, атестуються за спеціальністю "організація і управління фармацією", а також за іншими спеціальностями, якщо вони працюють за сумісництвом у аптечних закладах.

Атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії

Атестації на підтвердження кваліфікаційної категорії підлягають провізори, яким присвоєні кваліфікаційні категорії, у строк до 5 років з дня проведення попередньої атестації.

Від атестації на підтвердження кваліфікаційної категорії звільняються жінки, які перебувають у відпустці в зв'язку з вагітністю та пологами, а також особи, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Термін їх чергової атестації відповідно переноситься.

У разі виробничої необхідності або з інших об'єктивних причин термін атестації провізорів на підтвердження кваліфікаційної категорії може бути перенесено наказом Державної інспекції, де має атестуватися провізор, на строк не більше одного року.

Перед атестацією на підтвердження кваліфікаційної категорії провізори проходять передатестаційний цикл у навчальних закладах післядипломної освіти або на факультетах післядипломної освіти. Після закінчення передатестаційного циклу екзаменаційна комісія, яка створюється на відповідній кафедрі, проводить іспит. Провізорам, які успішно склали іспит, навчальний заклад видає свідоцтво відповідного зразка з рекомендацією про підтвердження відповідної кваліфікаційної категорії.

Система кваліфікаційних вимог до фармацевтичних кадрів

Завідувач аптеки (аптечного закладу)

Завдання та обов'язки. Завідувач аптеки здійснює:

o Керівництво аптекою (аптечним закладом) відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію фармацевтичної служби.

o Організовує ефективну діяльність аптечного закладу (аптеки, аптечного магазину тощо).

o Визначає організаційну та управлінську структуру, завдання і функції фармацевтичного закладу та його структурних підрозділів.

o Організовує та контролює забезпечення населення, лікувально-профілактичних закладів та інших оптових покупців лікарськими засобами, товарами медичного призначення.

o Проводить маркетингові дослідження.

o Створює необхідні умови для зберігання медикаментів, інших медичних виробів відповідно до їх властивостей і вимог Державної фармакопеї.

o Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації.

o Створює належні виробничі умови, організовує своєчасне проходження медичного огляду працівниками аптеки (аптечного закладу), забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту.

o Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання.

Завідувач аптеки повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров'я; організацію фармацевтичної служби в державі; організацію ефективної діяльності аптечних закладів; організацію процесу виготовлення і контролю якості ліків, відпуску виготовлених лікарських форм і готових лікарських засобів, зберігання лікарських засобів і товарів медичного призначення; основні принципи ціноутворення на медикаменти, формування ринку фармацевтичних товарів, визначення попиту та потреби в лікарських препаратах і товарах медичного призначення з урахуванням кон'юнктури фармацевтичного ринку; міжнародні правила здійснення експортно-імпортних операцій; основи бухгалтерського обліку і звітності; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розпис закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації фармацевтичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації; організацію матеріальної відповідальності членів колективу залежно від структури закладу; методи фармацевтичного обстеження (інспектування) аптечних закладів; сучасну літературу за фахом, методи її аналізу та узагальнення; організацію фармацевтичної інформації.

Кваліфікаційні вимоги - повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація", спеціальністю "Фармація". Проходження інтернатури за спеціальністю "Провізор загального профілю" з наступною спеціалізацією за фахом "Провізор-організатор". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - не менше ніж 5 років.

Завідувач бази аптечної

 

 

Завдання та обов'язки. Завідувач аптечної бази:

o Здійснює керівництво аптечною базою відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію фармацевтичної служби.

o Організовує ефективну діяльність закладу. Створює необхідні умови для зберігання медикаментів, інших медичних виробів відповідно до їх властивостей і вимог Державної фармакопеї.

o Забезпечує лікарськими засобами та іншими товарами медичного призначення аптечні заклади, лікувально-профілактичні установи, інших оптових покупців.

o Проводить експортно-імпортні операції за міжнародними правилами торгівлі медичними товарами.

o Організовує роботу з добору, розстановки і використання фармацевтичних кадрів, своєчасне проходження медичного огляду працівниками бази, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації.

o Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці складських робіт та протипожежного захисту.

o Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання.

Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я, нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров'я; організацію фармацевтичної служби в державі; організацію ефективної діяльності аптечних закладів; організацію процесу зберігання лікарських засобів і товарів медичного призначення; основні принципи ціноутворення на медикаменти, формування ринку фармацевтичних товарів, визначення попиту та потреби в лікарських препаратах і товарах медичного призначення з урахуванням кон'юнктури фармацевтичного ринку; міжнародні правила здійснення експортно-імпортних операцій; основи бухгалтерського обліку і звітності; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розпис закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації фармацевтичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації; організацію матеріальної відповідальності членів колективу залежно від структури закладу; методи фармацевтичного обстеження (інспектування) аптечних закладів; сучасну літературу за фахом, методи її аналізу та узагальнення; організацію фармацевтичної інформації.

Кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація", спеціальністю "Фармація". Проходження інтернатури за спеціальністю "Провізор загального профілю" з наступною спеціалізацією за фахом "Провізор-організатор". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше ніж 5 років.

Завідувач відділу (аптеки, бази)

Завдання та обов'язки. Завідувач відділу:

o Здійснює керівництво відділом аптеки (аптечної бази) відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію фармацевтичної служби.

o Організовує роботу відділу по забезпеченню населення та оптових покупців лікарськими засобами і медичними товарами, що підлягають відпуску з структурного підрозділу.

o Контролює наявність у відділі необхідного асортименту фармацевтичних товарів і медичних виробів згідно із затвердженими нормативами.

o Створює необхідні умови для зберігання медикаментів, інших медичних виробів відповідно до їх властивостей і вимог Державної фармакопеї.

o Впроваджує облік надходження і збуту товарно-матеріальних цінностей і коштів.

o Аналізує показники роботи відділу, вживає заходів щодо їх оптимізації.

o Організовує робочі місця та впроваджує їх автоматизацію.

o Розробляє та впроваджує заходи з охорони праці і протипожежного захисту, дотримання правил особистої та виробничої гігієни.

o Дотримується принципів медичної деонтології.

o Постійно удосконалює свій професійний рівень.

У випадках, коли в установчому порядку замість посади завідувача відділу - провізора введено посаду завідувача відділу - фармацевта, повністю діє дане положення.

Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів та установ охорони здоров'я; організацію фармацевтичної служби в державі; організацію роботи відділу по забезпеченню населення та аптечних і лікувально-профілактичних установ, інших оптових покупців лікарськими засобами і товарами медичного призначення; технологію індивідуального та дрібносерійного виготовлення ліків, оцінку їх якості та правила зберігання; особливості прийому, зберігання і відпуску отрути, наркотичних речовин, психотропних препаратів, прекурсорів та інших лікарських засобів, що підлягають нагляду Комітету по контролю за наркотиками МОЗ України; порядок обліку руху основних і оборотних засобів, основи бухгалтерського обліку і звітності; контроль процесів управління основними ланками фармацевтичних закладів; організацію виконання договірних обов'язків; методи визначення попиту і розрахунку потреби в лікарських препаратах і товарах медичного призначення; порядок проведення повного і цільового фармацевтичного обстеження; сучасну літературу за фахом, методи її аналізу та узагальнення.

Кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація", спеціальністю "Фармація". Проходження інтернатури за фахом "Провізор загального профілю". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізо-ра-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - не менше ніж 5 років.

Завідувач лабораторії (контрольно-аналітичної)

Завдання та обов'язки. Завідувач контрольно-аналітичної лабораторії:

o Здійснює керівництво контрольно-аналітичної лабораторії відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію фармацевтичної служби.

o Забезпечує роботу по контролю за якістю ліків, виготовлених в аптеках, лікарських засобів, що надходять з аптечної бази (складу), оптових фірм та фармацевтичних закладів.

o Організовує і контролює роботу підвідомчих контрольно-аналітичних лабораторій, кабінетів, столів, аптечних складів.

o Організовує роботу з добору, розстановки і використання фармацевтичних кадрів, забезпечує своєчасне підвищення їх кваліфікації.

o Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту.

o Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації.

Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров'я; організацію фармацевтичної служби в державі; організацію ефективної діяльності контрольно-аналітичної лабораторії; організацію процесу виготовлення і контролю якості ліків, зберігання лікарських засобів і товарів медичного призначення; документи, що визначають потужність, структуру, штатний розпис закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах; нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації фармацевтичних працівників; порядок ведення облікової та звітної документації; сучасну літературу за фахом, методи її аналізу та узагальнення.

Кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація", спеціальністю "Фармація". Проходження інтернатури за спеціальністю "Провізор загального профілю". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - не менше ніж 5 років.

Шкала значень різних видів діяльності лікарів (провізорів) у період між передатестаційними циклами

№з/п 

 

 

Вид діяльності 

 

Кількість (балів) 

 

Підтверджуючі документи

Навчання на передатестаційному циклі в закладах (на факультетах) післядипломної освіти 

40

Свідоцтво

Посвідчення

Підвищення кваліфікації на циклах тематичного вдосконалення в закладах (на факультетах) післядипломної освіти тривалістю: 

Посвідчення

- 1 тиждень 

10

- 2 тижні 

15

- 4 тижні 

30

- 6 тижнів 

45

Підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання у закладах (на факультетах) післядипломної освіти 

10

Посвідчення

Проведення лекції (крім викладачів): 

Довідка (завірена керівництвом та печаткою установи, закладу)

- для медсестер, пацієнтів, громадян, виступ та публікація у засобах масової інформації (10*) 

5

- для лікарів (10*) 

10

Навчання на курсах інформації та стажування в закладах (на факультетах) післядипломної освіти, охорони здоров’я, науково-дослідних інститутах, у т.ч. за кордоном, тривалістю: 

Посвідчення

- 1 місяць 

20

- 2 місяці 

30

- 3 місяці 

40

Підготовка на короткотривалих курсах інформації та стажування, переривчастих курсах, семінарах на місцевих базах, в регіональних центрах (що підтверджено обласним відділом охорони здоров’я) тривалістю: 

Довідка (завірена керівництвом та печаткою установи, закладу)

- не менше 36 год на рік 

5

- не менше 72 год на рік 

10

Науково-педагогічна (педагогічна) робота у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах і закладах (на факультетах) післядипломної освіти 

Довідка (завірена керівництвом та печаткою установи, закладу)

I — II рівнів акредитації: 

- за основним місцем роботи 

20

- за сумісництвом 

10

III — IV рівнів акредитації: 

- за основним місцем роботи 

30

- за сумісництвом 

15

Керівництво групою інтернів на базі стажування 

10

Довідка (завірена керівництвом та печаткою установи, закладу)

Участь у науково-практичній конференції, симпозіумі, з’їзді, конгресі, засіданні професійної асоціації за спеціальністю: 

 

Сертифікат або програма яка засвідчує виступ

міжнародних (в країнах Європи, Азії та Америки (3*)): 

 

- з доповіддю 

- без доповіді 

міжнародних в країнах СНД (5*): 

 

- з доповіддю 

10 

- без доповіді 

національних (5*): 

 

- з доповіддю 

- без доповіді 

регіональних (10*): 

 

- з доповіддю 

- без доповіді 

10 

Видання фахового: 

 

Довідка про авторство (завірена керівництвом та печаткою ВНЗ, НДУ)

- підручника 

30 

- навчального посібника 

20 

- монографії 

20 

11 

Публікація статті у фахових виданнях: 

 

Ксерокопія публікації

- одноосібно 

10 

- у співавторстві 

12 

Отримання патенту на фаховий винахід: 

 

Завірена ВНЗ, НДУ ксерокопія патенту

- одноосібно 

20 

- у співавторстві 

10 

13 

Видання: 

 

Ксерокопія видання, наказу ВНЗ, НДУ, лікувально-профілактичного закладу, або довідка про участь у роботі

- галузевих методичних рекомендацій 

- інформаційного листка, раціоналізаторської пропозиції 

Підготовка експертного висновку обласного рівня 

Участь у розробці нормативних документів 

14 

Упровадження у практичну діяльність інноваційних розробок та технологій, нових методів діагностики, лікування, фарманалізу 

10 

Ксерокопія актів впровадження, завірена ВНЗ, НДУ

15 

Публікації в тезах науково-практичної конференції, симпозіуму, з’їзду, конгресу: 

 

Ксерокопія публікацій

- міжнародних 

- національних 

- регіональних 

16 

Виступ у середніх та загальноосвітніх закладах та на підприємствах 

Довідка (завірена керівництвом та печаткою установи, закладу Ксерокопія публікацій

Виступи та публікації в засобах масової інформації, у тому числі місцевих 

17 

Присвоєння звання «Заслужений лікар України», «Заслужений діяч науки і техніки України», «Заслужений працівник охорони здоров’я України», «Заслужений працівник освіти» 

20 

Завірена ксерокопія офіційного документу про присвоєння звання

18 

Нагородження грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України, Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим та грамотами облдержадміністрацій, Відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства охорони здоров’я України — нагрудним знаком «Хрест Пантелеймона Цілителя» 

10 

Завірена ксерокопія офіційного документу про відзнаку, нагородження

19 

Обіймання посади головного позаштатного спеціаліста району, міста, області 

Витяг з наказу

20 

Захист дисертації на здобуття учених ступенів: 

 

Завірена ВНЗ, НДУ ксерокопія диплома

- доктора медичних наук 

40 

- кандидата медичних наук 

30 

21 

Закінчення клінічної ординатури, аспірантури, магістратури, докторантури 

30 

Завірені ксерокопії свідоцтва, диплома магістра, наказу про закінчення навчання, тощо

22 

Робота в закладах охорони здоров’я, розташованих у сільській місцевості, не менше 3 років 

10 

Витяг з трудової книжки

* Кількість заходів.

Критерії відповідності Шкали значень певній лікарській (провізорській) категорії:

Для вищої кваліфікаційної категорії:

Рік 

Постійна частина, бали нараховуються за навчання на передатестаційних циклах у закладах (на факультетах) післядипломної освіти III—IV рівнів акредитації 

Варіативна частина 

Разом 

2010 

40 балів 

8 балів 

48 балів 

2011 

16 балів 

56 балів 

2012 

24 бали 

64 бали 

2013 

32 бали 

72 бали 

Починаючи з 2014 р. 

40 балів 

80 балів 

Для першої кваліфікаційної категорії:

Рік 

Постійна частина, бали нараховуються за навчання на передатестаційних циклах у закладах (на факультетах) післядипломної освіти III—IV рівнів акредитації 

Варіативна частина  

Разом 

2010 

40 балів 

6 балів 

46 балів 

2011 

12 балів 

52 бали 

2012 

18 балів 

58 балів 

2013 

24 бали 

64 бали 

Починаючи з 2014 р. 

30 балів 

70 балів 

Для другої кваліфікаційної категорії:

Рік 

Постійна частина, бали нараховуються за навчання на передатестаційних циклах у закладах (на факультетах) післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації 

Варіативна частина 

Разом 

2010 

40 балів 

4 бали 

44 бали 

2011 

8 балів 

48 балів 

2012 

12 балів 

52 бали 

2013 

16 балів 

56 балів 

Починаючи з 2014 р. 

20 балів 

60 балів 

 

Розяснення щодо Переліку документів, які подаються до вищих медичних (фармацевтичного) навчальних закладів, закладів післядипломної освіти 4 рівня акредитації відповідно до пункту 4, 6 та 9 Шкали значень різних видів діяльності лікарів (провізорів) у період між атестаційними циклами, затвердженої наказом МОЗ України від 07.07.2009 року №484.

Для нарахування кількості балів за пунктом 4 Шкали значень різних видів діяльності лікарів (провізорів) у період між передатестаційними циклами, приймаються довідки, в яких вказані теми лекцій, дати проведення, кількість і склад слухачів для яких проводилися лекції (завірена керівництвом та печаткою установи, закладу), ксерокопія публікації у засобах масової інформації.

Для нарахування кількості балів за пунктом 6 Шкали значень різних видів діяльності лікарів (провізорів) у період між передатестаційними циклами, приймаються посвідчення (відповідно до наказу МОЗ України від 22.07.1993 року №100 «Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів) », зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.1993 року) та довідки (завірені керівництвом та печаткою установи, закладу).

Зазначаємо, що для проведення корткотривалих курсів інформації та стажування, переривчастих курсівнеобхідна наявність ліцензії Міністерства освіти і науки України про надання освітніх послуг закладами та установами, які їх надають відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 № 1019.

Семінари на місцевих базах та в регіональних центрах мають проводитися із залученням спеціалістів професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів 4 рівня акредетації та закладів післядипломної освіти відповідно до укладенич угод між навчальними закладами та Управліннями охорони здоровя. Графік проведення таких семінарів має бути передбачений Планом роботи Управління охорони здоровя обласної , Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Для нарахування кількості балів за пунктомШкали значень різних видів діяльності лікарів (провізорів) у період між передатестаційними циклами, які проводилися на території України приймаються виключно:

1.     Сертифікати заходів, які видані учасникам науково-практичних конференцій, симпозіумів, зїздів, конгресів, засідань професійної асоціації, що входять до Реєстру конгресів, зїздів, симпозіумів, науково-практичних конференцій, які затверджені наказами МОЗ та АМН України, а також наказами та розпорядженнями МОЗ України, МОЗ АР Крим та наказами УОЗ обласних (Київської та Севастопольської міської) державних адміністрацій. Для доповідача подається Програма заходу, що засвідчує його виступ;

2.     Сертифікати, які підписані:

1)    Міністром охорони здоровя України,

2)    заступниками Міністра,

3)    керівником структурного підрозділу Міністерства охорони здоров’я України, який відповідає за проведення заходу,

4)    керівниками Національної академії медичних наук України,

5)    керівником вищого медичного (фармацевтичного) навчального закладу або науково-дослідної установи, на базі яких продиться захід;

3. Сертифікати, які підписані:

1)    Міністром охорони здоров’я АР Крим,

2)    Керівниками управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,

3)    Головним державним санітарним лікарем області, міст Києва та Севастополя (у випадку, якщо регламентований захід проводиться на регіональному рівні);

4.Пронумеровані сертифікати (номер сертифікату має відповідати номеру у відомості про отримання сертифікату, яка подається в кінці проведенного заходу до закладу, який відповідає за проведення заходу і зберігається протягом 5 років).