Володимир ЮКАЛО,

старший викладач кафедри філософії та українознавства

Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського

 

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

20‑Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ І СУЧАСНІСТЬ

 

Останнім часом зріс інтерес до української медичної термінології 20‑х рр. ХХ ст. Багато з цих термінів у 30-ті рр. під час боротьби з “українським націоналізмом на мовному фронті” було вилучено із словників, заборонено вживати.

У 90-х в умовах звільнення від ідеологічного тиску ці заборони зникли – і до мовного обігу повернулися деякі колись “репресовані” слова. Застосування термінів з медичних творів і словників 20-х рр. тепер навіть слугує ознакою “українськості” мовців. Як правило, по декілька таких термінів-маркерів українського характеру тексту можна зустріти в багатьох авторів. Це, наприклад, вживання кишківник замість кишечник, кила замість грижа, кашлюк замість коклюш, вислід замість наслідок, результат, біль голови замість головний біль, середник замість засіб, кульшовий замість тазостегновий, злуки замість спайки, додатки замість придатки, остуда замість озноб, неплідність замість безплідність, настоянка замість настойка, покази / протипокази замість показання / протипоказання, бактерійний замість бактеріальний, лише пологи, пологовий замість синонімів пологи і роди, пологовий, родовий і родильний, вживання літери ґ (часом надмірне) тощо.

Що ж це була за термінологія? В яких умовах і на яких засадах вона формувалася? З’ясуємо ці питання.

Систематичний розвиток української медичної термінології розпочався у 2-й пол. XІX ст.

Середина ХІХ – поч. ХХ ст. – це час «народництва» не тільки в культурі, а й у науці, коли всі європейські народи «націоналізовували» латинську термінологію. На Україні в цей час вчені лікарі й лікарі-практики у науковій комунікації послуговувалися мовами метрополій: російською, німецькою, польською. Під час спілкування з простими людьми для позначення медичних реалій вони, очевидно, вживали мінімум відомих їм слів, які побутували на певній території (діалектизми, професіоналізми). Отже, української медичної термінології на той час ще не існувало. Але була потреба (чи ідея «українофілів») популяризації медичних й усяких інших наукових знань серед народу, створення української термінології. Це визначило напрямок й характер термінологічної праці.

На сторінках журналу “Основа” у творі “Заметка о русинской терминологіи” (1861) М.Левченко зробив першу спробу подати принципи укладання українських термінологічних словників. Він пропонував, по-перше, утворювати наукові терміни “в дусі народної мови, так, щоб згодом вони були прийняті самим народом”; по-друге, утворювати терміни загальнозрозумілі і, по-третє, приймати іншомовні терміни тільки легковимовні. М.Левченко пропонував застосовувати у книжках для народу такі відповідники інтернаціональних термінів: алкогольвинець; арифметикащотниця; алгебраніма щотниця, німощот; атомпервень; ботанікарослинниця; хіміялучба (з чеськ.); циліндрвалець; циркулькружало тощо.

Ця ідея була підтримана і розвинена українськими науковцями. За народну термінологію у хімії виступали В.Левицький, І.Кандяк та Р.Цегельський, у фізиці І.Пулюй, у ботаніці – І.Верхратський. Їхні погляди на термінологію для середини ХІХ – початку ХХ ст., часу “народництва” в культурі та науці, не були випадковими. Вчені прагнули створити таку термінологію, яка була б зрозуміла кожній простій, малоосвіченій людині без додаткового тлумачення. Таким чином, українська медична термінологія переживала процеси, що вливалися в річище загальноєвропейського термінотворення.

Щоправда, іншої думки щодо доцільності «кування» наукової термінології на рідномовній основі дотримувалися такі члени Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, як І.Горбачевський, С.Рудницький, М.Вікул, А.Семенцов та ін. І.Горбачевський 1905 р. аргументовано доводить, що весь розвиток світової науки спрямований на вироблення термінології, єдиної для усіх народів. Вчений наполягав, що слід віддати перевагу лексичним запозиченням інтернаціоналізмів, «міжнародній термінології». На його думку, українська наука повинна прийняти міжнародні назви, звичайно, у власній транслітерації.

У 40-х рр. ХХ ст. І.Горбачевський розвиває свої погляди на хімічну термінологію, вже не ставиться різко негативно до термінології, створеної на українськомовному ґрунті, у статті “Теперішній стан української номенклатури неорганічної хемії” (Ляйпціг, 1947) вчений зазначає, що народна терміносистема тепер струнка, між термінами є логічні зв’язки, і тому її можна з однаковим успіхом використовувати як в освіті, так і в науці. Він пише: “Протягом останніх кільканадцяти літ ... народна номенклатура ... зблизилася до міжнародної... Можна сподіватися, що в українській хемії прийдуть до вживання обидві системи: народна та міжнародна – так, як і в інших народів”.

Новим поштовхом до розвитку української медичної термінології стало повалення російського царизму та недовготривалий період відновлення української державності. Тоді українська мова набула статусу державної, що стало передумовою її запровадження у всі сфери спілкування, в т. ч. в наукову й офіційно-ділову, проведення широкої цілеспрямованої термінологічної праці. За ці роки видано дев’ять медичних словників.

Координацію роботи з уніфікації термінології здійснює Інститут української наукової мови Академії наук (ІУНМ), заснований 1921 року. ІУНМ поставив на науковий ґрунт справу розбудови загальноукраїнської термінології. В ІУНМ працювало 6 відділів. У природничому відділі діяла медична секція.

Працівники ІУНМ термінологічну працю базували на таких головних принципах: 1) термінологія має бути народною; 2) у разі відсутності готового терміна в народній мові треба створити його з власномовних морфем; 3) якщо новостворений термін був цілком непридатний, то наукову назву запозичали з мови-джерела; 4) термін повинен бути легкозрозумілий – мати прозору внутрішню форму; 5) назва поняття має бути точна й однозначна; 6) термін повинен бути гнучкий (пластичний) – придатний для творення похідних термінів; 7) термін повинен бути доброзвучний і економний.

Значний вплив на розвиток української медичної термінології свого часу мали концептуальні засади, на яких ґрунтувався “Російсько-український медичний словник” д-ра мед. Мартирія Галина, переглянутий і остаточно впорядкований редакційною комісією під головуванням професора медичного факультету Київського державного українського університету Овксентія Корчака-Чепурківського (Київ, 1920) і «Медичний латинсько-український словник» д-ра мед. М.Галина, виданий «Спілкою українських лікарів в Чехословаччині» за редакцією проф. д-ра мед. Б.Матюшенка і д-ра В.Наливайка (Прага, 1926).

Основним принципом термінологічної концепції М.Галина є спільна для тогочасної української термінології тенденція до побудови термінів з власне українського мовного матеріалу, на власне українському ґрунті – шляхом як використання вже існуючих у мові лексем, так й індивідуального творення, “кування” нових слів.

Ідеал термінологічної системи М.Галин бачить в греко-латинській “термінолоґії патолоґічній”, яка розвивалася й удосконалювалася з часів Гіппократа, була зразком для творення національних терміносистем різних європейських народів. Це латинськомовна «наукова термінолоґія», що «панує тільки по медичних школах і стала інтернаціональною». “Головний ґрунт і наукова вартість цієї системи полягають в тому, що одним стислим словом визначається як саму хворобу, так і місце її осідку, або гістолоґічно-морфолоґічну структуру хороби, коли справа торкається хороб шкіри і новоутворів, або, як що мова йде про хороби бактерійного походження, то й спричинників хороби”. Для засвоєння широким загалом, популяризації медичних знань серед слов’янських народів ця термінологія не підходить, в першу чергу через її недоступність, незрозумілість. М.Галин обґрунтовує потребу орієнтуватися в нормуванні мови медицини на науково-популярний і науково-навчальний стиль, застосовувати терміни мотивовані, зрозумілі для людини без спеціальної медичної освіти. “Тому що узагальнити шкільну наукову, себто греко-латинську медичну термінологію в її оріґіналі неможливо, особливо поміж нероманських народів, – вказує вчений, – то звідси виникла потреба й необхідність наблизити її до загального розуміння, себто виникла потреба в перекладах наукової греко-латинської медичної термінолоґії на властиву народові мову”.

У цьому він орієнтується на німецький досвід: «Перед у цьому повели німці. За останні 20 років ними надруковано декілька медичних латинсько-німецьких словників. Звичайно, що й в німецькій народній мові, як і в мовах инших народів, бракує відповідних слів, та німці не спиняються перед утворенням неолоґізмів, а там де й це не надається, то перекладають греко-латинський термін тлумаченням його змісту. Вони не жахаються того, що багатоскладний неолоґізм приймає иноді довжелезний і незграбний вигляд, як ось, напр.: Rьckenmarksseitenstrangbindegewebsentartung…».

Методологічною основою концепції М.Галина є думка, що “українська народня медична термінолоґія” має багато споріднених рис із греко-латинською: «Мимохіть спадає на думку, що український нарід йшов в утворенню своєї медичної термінолоґії тим же шляхом, що й греко-латинці, і зберіг її ще з давніх часів свого вільного національного життя, відколи вона заховується в його мові і до тепер».

За М.Галиним, в народній мові існує системність в номінуванні хвороб, як-от:

1) ціла низка «народніх термінів для хороб осередніх оруддь і тканин, на ґрунті запалу їх», що закінчуються на иця, напр.: пропасниця, підвійниця, трясовиця, мот(и)лиця, жовтяниця, порплиця, попілиця, нежитиця і т. д.;

2) багато слів на позначення «хороб шкіри і новоутворів», що закінчуються на ак, як, ка, напр.: боляк, гнояк, пістряк, жиляк, чиряк, щипак, сверблячка, вразка, осипка, гнояночка тощо;

3) ряд термінів, «що стосуються то до хороб кісток (гостець), то до хороб м’язів (ломець, камчук), то до хороб суглобів (гризь), то з ріжноманітними закінченнями»: грець, багровець, підвій, телій, кошуля, ґуля, протрит, завина, сухоти, остуди, уломи, мимохід, причинна, (в)огник, спалень, оход, жабур, чемір тощо.

Ці спостережені закономірності підказують вченому той шлях, “котрим виявилася власна творчість українського народу, шлях, яким і ми мусимо йти при перекладі медичної наукової термінолоґії, щоб наблизити її до розуміння народу”.

Порівнюючи “народню українську термінолоґію, в її патолоґічній галузі, з такою ж греко-латинською” М.Галин робить висновок, що “українське закінчення иця для хороб осередніх оруддь і хороб загальних орґанізму, відповідає латинському itis, іноді ia, is; українське ак, як, ик має таке ж значіння як грецьке oma, ema, а решта термінів з закінченням ець, ень, ій, на, ка, ти, ми, ат, ур, ір і т.д. відповідатимуть греко-латинським закінченням us, um, is, ma, in і т. д.”. Крім того, вчений виявляє ще й такі паралелі між префіксами двох мов: peri відповідає укр. о, напр. о-кіст(я) – peri-ostum, “коли хоче зазначити, що на кістці ще щось є, щось її обгортає”; paraпри, коло; endoсередно або осеред; epiна; extraпоза; hyperнад (… мірно), понад і т. д.

Спираючись на виявлені закономірності, М.Галин пропонує для заповнення великих лакун в народній термінології будувати терміни із суто українського мовного матеріалу (коренів та відповідних словотвірних афіксів) за зразком греко-латинських термінів (структурне калькування). М.Галин виробляє певні правила “перекладу наукової греко-латинської медичної термінолоґії на властиву народові мову”. Згідно з ними у самому слові має міститися вказівка як на характер захворювання (позначається суфіксом або закінченням), так і на хворий орган, частину тіла (позначається коренем слова). Якщо латинський термін утворено способом складання основ, то таку саму будову повинен мати й український термін, з відповідними афіксами. Головна вимога при цьому – «щоб пні новоскладеного терміну були не вигадані, а суто українські і зрозумілі».

Відповідно до цього, напр., термін pneumonia, pneum(o)n-ia-itis (рос. пневмония) треба перекласти леген(я)-иця, легенниця; pericystitis, peri-cyst-itis (рос. перицистит) – о-сеч(ник)-иця, осечниця; periostitis, peri-ost-itis (рос. периостит) – о-кіст-иця, окістниця; paraproctitis, para-proct-itis (рос. парапроктит) – коло-кутн(я)-иця, коло-прикутниця; endocarditis, endo-card-itis (рос. эндокардит) – середно-серд(це)-иця, середносердниця; hyperaemia, hyper-aem-ia (рос. гиперемия) і hyperaesthesia, hyper-aesthes-ia (рос. гиперестезия) – надукровлення і надпочутення; epithelium, epi-thel(a)-ium (рос. эпителий) – на-ткан(ь)-ець, натканець і т. д.

Розкриваючи особливості своєї концепції, М.Галин звертає увагу на відтворення термінів sarcoma, з грецького sarc(os)-oma (рос. саркома), і myoma, my(s)-oma (рос. миома). Відповідно перший слід перекладати як мняс(о)-ак, мнясак, м’ясак, а другий – м’яз-ак, м’язак.

Складні слова-терміни вчений також рекомендує калькувати, напр. перекладати fibrosarcoma, fibro-sarc-oma (рос. фибросаркома) як волокно-мняс-ак, волокно-мнясак.

За цим самим принципом, на думку М.Галина, можна відтворити й інші медичні терміни: “патолоґічні”, бактеріологічні, а також анатомічні, гістологічні й фізіологічні, – адже “українська мова досить багата на власні вирази і досить гнучка, щоб можна було зберігти в стислому перекладі властивий їх характер, не додаючи кожного разу тлумачення”.

Хоча в концепції М.Галина основна вимога до терміна – зрозумілість, доступність, вчений не відкидає усталених в мові слів із “втраченою” внутрішньою формою, мотивованості яких мовці-немедики і нефілологи не відчувають, а саме: іншомовних, які “так увласнилися мовою, що вже годі їх викидати”: палюх (лат. pollex, рос. большой палец руки), ни(і)рка (нім. Nieren, рос. почка), к(ґ)ила (грец. чейлпд, рос. грыжа), гостець (лат. ostitis, рос. остит); деяких питомо українських: мотлиця (лат. cirrhosis, рос. цирроз), перелоги (лат. eclampsia, рос. эклампсия), причинна (лат. hysteria, рос. истерия), бирса (лат. hysteroepilepsia, рос. истеро-эпилепсия), чевяда (лат. cachexia, рос. кахексия), болдур (лат. prurigo, рос. почесуха), жабур (лат. anthrax, рос. сибирская язва), трудій (лат. lepra, рос. проказа), трудиш (лат. paraesthesia). «Хоч вони й незрозумілі самі по собі, але як умовні терміни, котрими нарід колись звик відзначати певний підсумок ознак де-яких хороб, вимагають свого права до вжитку», – зазначає М.Галин.

Концепція М.Галина мала на меті використати досвід інтернаціональної медичної термінології для розбудови української терміносистеми, сприяти піднесенню медичної освіти українського народу, оптимізації спілкування в медичній галузі, насамперед лікаря та пацієнта.

До упорядкування словників М.Галина були залучені відомі діячі науки і культури, що забезпечувало словникам високий науковий рівень (фаховий і мовний), а також загальноприйнятність по всій Україні.

Щоправда, не всі поділяли думку М.Галина про те, що латинське закінчення itis відповідає українському иця, і що тому закінчення иця, додане до назв окремих органів чи тканин, має означати поняття запалення. На позначення цього поняття також вживали “запалення такого-то органу чи тканини”.

Сам М.Галин відкидав можливість такого терміновживання:

«Там, де науковий термін закінчується на “itis”, німці додають закінчення Entzьndung (иноді Krankheit), що властиво відповідає латинському inflammatio, phlogosis, а не “itis”, і таке закінчення не тільки здовжує неолоґізм, а й надає йому прикмету тлумачення. Але иншої ради тут німці не могли собі дати, як що бажали новоскладеному термінові надати зрозумілий зміст. Про переклади на російську або польську мову треба зазначити, що в цих мовах, особливо московській, власних медичних термінів сливе не має, тому й вони, по зразку німецькому, перекладають не itis, а inflammatio – “воспаленіе”, “zapalenie”».

На засадах термінологічної концепції М.Галина базувалась більшість лексикографічних медичних праць 20-х років. Серед них найбільший український медичний словник 20-х рр. ХХ ст. – “Медичний російсько-український словник” д-ра В.Ф.Кисільова (Харків, 1928). Це видання переважно фіксує терміни із словників М.Галина, проте серед варіантів термінів частіше ставить на першому місці інтернаціоналізм, а не термін, побудований з власне мовного матеріалу.

У словниках 20-х рр. в українській частині ще часто наводились синонімічні ряди, віддавалась перевага питомо українським термінам. І хто знає, яким саме шляхом (масового чи, навпаки, обмеженого, фільтрованого прийняття іншомовних слів) розвивалася б далі українська медична термінологія, якби у 30-х роках майже увесь доробок української науки в цій галузі не був перекреслений і розвиток української термінології примусово не пішов у річищі російської термінології. Тоді терміни-неологізми було оголошено вигаданими й штучними, а правильними (“природними”), відповідно стали запозичення, але лише спільні з російськими.

 

Багато термінів 20-х рр. ХХ ст. включили до своїх словників лексикографи-аматори О.Мусій, С.Нечай та ін. З їхніми виданнями: Російсько-український медичний словник / Уклад.: Мусій О., Нечай (Нечаїв) С., Соколюк О., Гаврилюк С. – Умань, 1992; Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами. – К., 2000 та ін. – ознайомлені чи не всі лікарі України.

В анотації до словника Нечая написано: “В перекладній українській частині словника подаються всі українські відповідники російському слову”. Проте в цей словник, як і в інші видання названих авторів, включено терміни не тільки з авторитетних словників 20-х рр., і далеко не всі терміни. Низку вдалих термінів цього періоду тут не подано. Натомість без позначок наведено багато авторських неологізмів (самостійно придуманих “термінів”). Наприклад: рос. спайка в словнику Нечая перекладено як люта, спайка – основні словники 20-х рр. ХХ ст. відповідниками цього терміна фіксують слова злука, спаєння, сполука, зв’язок і тільки в першому словнику М.Галина є лют, злютовання; рос. пол перекладено як стать – у 20-ті словники фіксували як основні відповідники слова поголів’я, пол, рід і, нарешті, стать; рос. презерватив перекладено майже усіма неологізмами запобіжник, запобігач, убережник, уберігач, чепчик, презерватив – основні словники 20-х фіксували захисник, охоронник, презерватива; так само й эмульсия перекладено як бовтанка, бовтачка, емульсія – основні словники 20‑х фіксували емульсія, молочаста рідина, молостка; проституция пер. як повійництво, блуд, перелюб, проституція – основні словники 20-х фіксували проституція і розпуста професійна. Таких прикладів у словнику Нечая можна знайти дуже багато. Тому словники С.Нечая, О.Мусія як довідкові, нормативні видання неможливо застосовувати. Хоча у веселій товариській компанії читання цих словників може принести велике задоволення.

 

 


Синоніми вибраних українських медичних термінів

у словниках 20-х рр. ХХ ст.

 

Вступне слово та упорядкування

Володимира Юкала

 

Пропоную словничок, в якому поряд із сучасними українськими медичними термінами (вони виділені грубим шрифтом) наведено синоніми з авторитетних словників 20‑х рр. ХХ ст. Словничок укладено на основі таких видань: Галин М. Російсько-український медичний словник. – К., 1920; Галин М. Медичний латинсько-український словник. – Прага, 1926; Кисільов В.Ф. Медичний російсько-український словник. – Харків, 1928.

Цей словничок має на меті лише задовольнити пізнавальний інтерес, ознайомити медичних працівників з елементами української медичної термінології 20-х рр. ХХ ст. Рекомендаційного характеру словничок не має.

 

абстиненція стриманність, здержливість

авітаміноз голоднеча на вітаміни, брак вітамінів, відсутність вітамінів, авітаміноза

аглютинація аглютинація, зціплення, з(с)ціплювання, збивання

агорафобія жах просторонь, жах майданів, вулиць, жах перед просторонью

акліматизація принатуре(юва)ння, пристосування до підсоння (клімату) чужої сторони, звикання до підсоння (клімату), акліматизація, акліматизування

акушерство положнянство, положництво, наука про пологи, акушерство, акушерування

альвеола дучка, чарунка, луночка, альвеола

анамнез розпит, анамнеза, відомости про минулий стан здоровля хворого, допит

ангіна зівниця, анг(ґ)іна, запалення пельки, жаба, задавлячка, задавка

апендицит запал робаковатого додатку, робаковиця, хробаковиця, запалення хробакуватого паростку, запалення хробакового паростка, апендицит

апетит апетит, хить, охота на їжу, до їжі(и)

артерія артерія, б’ючка, бойова жила, чер(воно)жила

асептика відзаразнення, унезаразнення, унезаразність, лікування охороною від зарази, асептика

аускультація, вислухування вислухування, обслухування, обслух, вислух, авскультація

афазія безмов’я, безмовність, втрата мови, згуба мови, неспроможність говорити, безгоміння, афазія

бактерія (лат. bacterium) бактерія, дро(і)б’янка, тоїжка; бактерії аеробні тоїжки кисенці; кисенці; мікроби, які потрібують для існування кисень; бактерії кисенці, бактерії аеробні; бактерії анаеробні тоїжки безкисенці; безкисенці; мікроби, що живуть без кисеня; бактерії безкисенці, бактерії анаеробні

білірубін жовчо(е)ва червінь, жовчечервінь, жовчочервінь, червоний жовчовий барвень, білірубін

брадифазія, брадилалія повільна мова, забар мови

бронх дишка, озяв, бронх

бронхіт дишиця, запалення дишок, озявиця, бронхіт

бронхопластика штукування дишок

варикозний жиляковий, варикозний

вена синьожила, син(є)жила, вена, жила, доводня

газообмін виміна газів, газовиміна, газообміна

гематоген кровотворник, гематог(ґ)ен, кровоквасник

гемералопія куряча сліпота, луна, лунавість

гемоглобін кровобарвник, кровокрасник, гемоглобін, червінь, кровокрасень, червінь кровна

гемостаз кровоспин, гемостаза

гепатит запалення печінки, печінковиця, гепатит

гімнастика г(ґ)імнастика, руханка

гіперемія перекровлення, кровонаплив, гіперемія

глаукома зелений морок, зелена вода, зелена полуда

глікоген солодень, глікоген

глотка пролик, пролиг, горло, пелька, ковтка, горлянка

градус ступінь, градус, крок

дантист зубник, зубар, зубний лікар, да(е)нтист

діабет цукриця, цукрі(о)вниця, цукрівка, цукросеччя, мочове виснаження, діябет

дієта спосіб живлення, діета

екзальтація екзальтація, палкість, несамовитість, перечулення, захопленість

екстрений нагальний, негайний, пильний, надзвичайний

елемент первень, елемент

еліксир живило, живолік, еліксір, життьовий елексир, водний або спиртовий розчин ліку

емульсійний молочастий

емульсія емульсія, молочаста рідина, молостка

епідемія пошесть, епідемія, помірок, моровиця, помір’я

епітелій натканець, наболонь, епітелій

еритроцит червонокрівець, еритроцит

еротичний хтивий, пожадливий, еротичний

еротоманія полове божевілля, еротоманія, половий надгін, надхтивість

засіб лік, засіб, середник; засіб антисептичний відзаразник, засіб проти гниття, протизаразний

зів пелька, паща; зів матковий вічко, вістя, вікно, вічко матиці, уразове вічко

злоякісний злосливий, лихий, шкідливий, злісний, з’їдливий, в’їдливий; злоякісна пухлина лихий (злісний) опух

зоб воло, волє, гуша; зобна залоза волова залоза, залоза волєва, віделкова

зона зона, пас, поясок, пояс, черес, оперезка

імплантація прищеплювання, штукування, імплантація, вщеплювання

імпульс спонука, побуд, імпульс

індивідуальний осібниковий, осібний, окремий, індивідуальний; індивідуальні особливості осібникові відміни, індивідуальні особливості (відміни)

індивід(уум) осібняк, осібник, окремець, індивідуум

індивідуальність осібність, індивідуальність, осібниковість

інфаркт кровозалив, вилив, відклади, наповнення, інфаркт

інфекція зараза, зараження, інфекція, узаразнення, закаження

істерія гі(и)стерія, причинна

капіляри волосники, пажили, капіляри

кардіограма крива серця, серцева крива, кардіограма

кардіографія записування серцевих рухів

катаракта полуда, полуда очна, полуда на оці (на очах), сивий морок, катаракта, сочевиця

кишечник кишківник, кишки, тенеса, ялита

клапан заставка, заслі(и)нка, хлипавка, затинка, кляпка

клітор скоботень, секінь

конденсація згуст, згущення, згущування, конденсація

консультація порада (лікарська), консультація

кон’юнктива спійня, сполучня, сполучниця, злучнівка, споївка, кон’юнктива

кон’юктивіт сполучниця, спійниця, кон’юктивіт, запалення злучнівки

крапельниця крапельник, капельник, крапливець, скрапливець, крапелярка, капельниця, крапельниця

криза (хвороби) раптовий спад гарячки, криза, пересилення, речинець (хороби), раптовий упад гарячки, наглий спад палу

кристалізація кришталізування, кришталювання, крис(ш)талізація, вигранення

культивувати плекати, культивувати

культура розплід, годівля, плекання, культура

лейкемія білокрів’я, левкемія, білачка

лейкоцит білокрівець, левкоци(і)т

логопатія розлад мови

логорея балакучість, невпинна мова

магніт маґнес, магнет, маґніт, тягунець, морське залізо

мазь масть, мастиво, мазь, омаста, мазило

макроцити збільшені червонокрівці, макроцити, грубокрівці

маніпуляція маніпуляція, досліджування руками, рукочин

масаж масаж, містушення

матеріал матеріял, знадібок, мн. знадоби, надібок; матеріал перев’язний перев’язувальний (перев’язний) матеріял, завивні знадоби

матка ураз, матиця, матка

менструація місячка, краски, менструація, цвіт, жіноче, червоний сплав, рубашня, свій час

метастаз переніс, перенос, перенесок, перенесення, перекид, метастаза

миш’як арсен, мишак

мікроби мікроби, дрібноживці

мікроорганізм дрібноустрій, мікрооргані(и)зм, мікроб, бактерія

мікроскоп мікроскоп, дрібногляд, дрібновид

мікроцит дрібнокрівець, дрібний червонокрівець, мікроцит

мікстура мішанина, мікстура, мішево

мозок спинний стриж, стриж хребтовий, стрижень хребний, спинний мозок

мочка вуха кляп(к)а вуха, вушна часточка (кляпа, кляпка), вушко

навіяння, навіювання силення, вроки, сугестія, намовлення, навіяння, навіювання; словесне навіювання намова

напій напій, питво, пиття, напиток; напій спиртний трунок

наркоз заморювання, знечулення, наркоза; наркоз місцевий місцеве знечулення (наркоза); знечулення; наркоз загальний загальна наркоза; заморювання; заморення; загальне знечулення

обсервація спостереження, спостерігання, нагляд, догляд, обсервація, дозір

озноб холод, мороз, дрощі; (рос. ознобл. место) остуда; (рос. ознобленный) заморожений, остуджений

паличка (лат. bacillus) тоїжка, патичка, патичок, баціл, паличка

пальпація обмацування, мацання, вимацування, пальпація, дотикання

периферичний обводовий, періферійний, периферичний, околишний

пілюля горошинка, горошинка аптечна, піґулка, пилюля, горошок

піпетка смокталочка, смоктачка, очна капальниця, піпетка

пластика штукування, пла(я)стика

пластичний пля(а)стичний, штукований

плече рам’я, рамено, плече

пневмонія легенниця, запалення легенів, пневмонія

позитивний сталий, позитивний, додатний

показання вказівка, виказ, показ, виказка, свідчення, свідкування

полімер багатодільний, багаточастинний

пора шпара, отвір, щілина, проник, продушинка, порожнина, перезівник

потяг гін, гони, спонука, побудник, потяг, порив, поривання, поваб до чого

презерватив захисник, охоронник, презерватива

проституція проституція, розпуста професійна

психічний душевний, психічний, умисловий

психоз божевілля, душевна хороба, психоз(а)

психомоторний психопорушний, психомоторний

пульс живчик, пульс

пульсаторний живчиковий, б’ючковий, пульсаторний

пульсація пульсація, пульсування, биття, токотіння

рак (лат. cancer, carcinoma) пістряк, рак

результат наслідок, вислід, результат, здобуток

рецептори переховувачі, приймачі

ртутний живосрібний, живосрібловий, політанний

ртуть живе срібло, ртуть, політанія; отруєння ртуттю отруїння живим сріблом

рудиментарний недорозвинений, (в)зародковий, зачатковий, рудиментарний

сепсис гниття, загноєння крови

сифіліс пранці, сифіліс

спайка злука, спаєння, сполука, звязок; (металів) злютовування, злютування

спайковий злучний, сполуковий

сперма ріження, сім’я, насіння (чоловіче), сперма

сперматозоїд заплідник, заплідок, насінник, верчик, сперматозоїд, ріженник, жевжик

стадія стан, доба, стадій, стадія (доба розвитку хороби; потайний, схований стан хороби; стан найвищої гарячки; доба пересилення хороби; доба видужування)

статевий поголівний, половий, статевий, сексуальний; статевий акт злягання, споловання; статеве безсилля статева (полова) недолужність; статеві органи природження, полові (розродні) орґани, дітородні органи; статевий орган природження (жіноче й чоловіче); чоловічі статеві органи чоловічі (мужські) дітородні органи; статевий член прутень, прут, корінь; статева аберація сексуальний (поголівний) заблуд, полове збочення

стать поголів’я, пол, рід, стать

стафілокок ґроновик, ґрониста кулька, ґронокулець, ґрончата кулька, ґронококк, стафілокок

стенокардія стиснення серця, грудна дава, грудна жаба, стенокардія

стрептокок ланцюжник, ланцюжкова кулька, стрептокок

таз (анат.) миска, миса, лідвиця

тазовий мисковий

температура теплина, температура

термометр тепломір, тепломірник, термометр (термометер), градусник

трансплантація перещеплювання, перещеплення, пересадження, пересаджування, трансплантація, перещеп

трахея дихавка, дишник, трахея, дихало

тромб кровозціпень, кров’яна затичка, тромб

туберкульоз бугорчатка, горбковиця, туберкульоза, сухоти

фаланга маслачок (маслачки ножаних пальців), фала(я)нга, ставець

феномен явище, поява, з’ява, феномен, ознака

фільтр цідилко, цідильце, цідилок, цідило, фільтр(а)

фільтрат процід, фільтрат

шок оголомшення, шок, оглумшення

шприц бризкавка, шприц, шприцка, порскавка, прискавка, цвик, цикавка

 

 


Володимир ЮКАЛО,

старший викладач кафедри філософії та українознавства

Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського

 

МОВНІ ПОРАДИ

 

Який вибрати медичний термін?

 

УРЕТРАСЕЧІВНИК – СЕЧОВИПУСКАЛЬНИЙ КАНАЛ. В анатомічній термінології останнім часом спостерігаємо тенденцію віддавати перевагу деяким однослівним створеним з власне українського мовного матеріалу термінам, які були введені у словники на поч. ХХ ст., над прямими запозиченнями з латинської мови або над терміносполученнями, калькованими (дослівно перекладеними) з російської мови.

Так, в сучасних анатомічних словниках як відповідники латинських термінів urethra masculina, urethra feminina зафіксовано такі українські терміносполучення: чоловічий сечівник, жіночий сечівник, слово anus перекладено як відхідник. Саме ці слова подають словники М.Галина (1920) й В.Кисільова (1928): рос. уретра перекладено як сечівник, а заднепроходное отверстие (anus) – як відхідник, заузник.

Сучасні загальномедичні словники, як виразники мовної практики, наводять довші синонімічні ряди: сечівник, уретра, сечовипускальний (сечовипускний) канал; відхідник, анус, анальний отвір, відхідниковий отвір, задній прохід.

Звичайно, що найкращими відповідниками однослівних греко-латинських термінів також є однослівні українські терміни (лексичні запозичення або кальки): сечівник, уретра; відхідник, анус. Терміносполучення сечовипускний (сечовипускальний) канал, задній прохід створені за російськими моделями, є громіздкими. Їх не слід вживати.

УСТЯ АОРТИ – ВІЧКО АОРТИ – ОТВІР АОРТИ – ГИРЛО АОРТИ. Часто лікарі запитують: «Яке слово треба вживати у назві діагнозу: стеноз гирла аорти чи стеноз устя аорти?» Очевидно, намагаючись підібрати український відповідник, медичні працівники часто використовують знання загальнолітературної норми (гирло ріки), дають перевагу слову, якого немає в російській мові, – і помиляються, оскільки взаємозаміни слів гирло й устя у цьому сталому словосполученні літературна норма не допускає. Медичні словники слова гирло як відповідника рос. устье навіть не фіксують:

·        у словниках 20-х рос. устье – це укр. вістя, вічко, відтулинка, отвір, надсіння, передвірок; orificium urethrae externum – надвірнє сечівникове вічко; ostium tympanicum tubae auditivae – бубонцева (барабанна) відтулина слухової труби,

·        у словниках 60-х – переважно устя: устя сечівника; устя, отвори судин,

·        у сучасних словниках – устя, вічко, отвір: устя (вічко, отвір) аорти; устя (вічко, отвір) сечоводу; устя (вічко) верхньої порожнистої вени, устя (вічко) нижньої порожнистої вени; внутрішнє вічко (отвір) сечівника, зовнішнє вічко (отвір) сечівника; устя (вічка) легеневої артерії; стеноз устя аорти.

Отже, у складі терміносполучень мови медицини як відповідник рос. устье можна вживати слова устя, вічко, отвір. Якому з цих трьох слів віддавати перевагу можете вирішувати на свій смак і розсуд.

ТЕРМІНОВІ ПОЛОГИ – СТРОКОВІ ПОЛОГИ – СВОЄЧАСНІ ПОЛОГИ. Лікарі-акушери-гінекологи часто вживають словосполучення термінові пологи (роди), зустрічається воно в медичній документації: “Закінчилась: пологами терміновими, передчасними, абортом артифіціальним за медичними показаннями, кримінальним, самовільним викиднем (підкреслити)” (форма № 003-1/о).

Очевидно, появу цього стійкого виразу можна пояснити намаганням мовців дослівно передати українською російське срочные роды. Але в українській мові прикметник срочный перекладається не тільки словом терміновий, а й синонімами строковий, негайний та ін. Терміновий в офіційному спілкуванні вживається в складі мовних стереотипів переважно в значенні “який вимагає негайного виконання, вирішення; спішний”: термінова (негайна, пильна) справа, термінове замовлення, термінова допомога, вжити термінових заходів; строковий – переважно у значенні “обмежений певним терміном, який триває певний строк”: строковий вклад, строкова військова служба.

Тому на позначення аналізованого поняття медицини можна вибрати хоча б словосполучення з прикметником строковий: строкові пологи (роди) – або своєчасний: своєчасні пологи (роди) – терміносполучення, зафіксоване в авторитетних львівських медичних словниках.

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ – ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ. Лікарі часто запитують, як правильно: диференційний, диференційований чи диференціальний діагноз, диференційна чи диференціальна діагностика? У середовищі медиків з цього приводу точаться дискусії.

Якщо глянемо в історію фіксації в медичних словниках відповідників лат. differentialis, то побачимо, що більшість з них віддають перевагу термінові диференціальний. Одинадцятитомний “Словник української мови” фіксує диференціальний. На підтримку цієї форми зазначу, що в мові існують й інші слова з цим афіксом, які ніхто не пропонує відкидати: функціональний, регіональний, універсальний, актуальний, національний тощо. Хоча слово диференційний також відповідає системі української мови (пор. потенційний, комерційний, емоційний, ідейний). Але відкидати слово диференціальний не можна тільки на підставі того, що саме таке слово існує в російській мові.

Вживання диференційований діагноз є звичайною помилкою.

Крім того слід зазначити, що диференціальний (диференційний) діагноз – це терміносполучення, яке позначає етап діагностики, який встановлює відмінність цієї хвороби від інших, споріднених за клінічними проявами. Це стале словосполучення фіксують медичні словники. Вислів диференціальна (диференційна) діагностика не фіксують словники, це професіоналізм, який бажано не вживати в наукових творах.